А, ні, країни, які входять до Альянсу, перейшли до сеансу самонавіювання. Ніяк не міг підшукати терміну, щоб не вдатися до вульгарних порівнянь. Але вони напрошуються самі собою.
"Ми, глави держав та урядів Північноатлантичного альянсу, зібралися в Анкарі, щоб підтвердити нашу непохитну відданість колективній обороні згідно зі статтею 5 Вашингтонського договору та трансатлантичному зв'язку. Напад на одного – це напад на всіх. Наша єдність, солідарність та колективна сила залишаються основою миру, безпеки та процвітання для мільярда громадян нашого Альянсу вільних та демократичних країн. Ми залишаємося відданими нашому всебічному підходу до стримування та оборони."
Це - перший абзац декларації. Виписаний таким чином, щоб прокричати на весь світ, мовляв, відповідь не заставить себе чекати. Ого-го, які ми сильні. Тільки за цим документом сили не відчувається. І в Москві при першій же нагоді це перевірять. Вікно можливостей - рік-два
