Це вже навіть не цинізм. Це новий рівень політичної порнографії, де українцю пропонують одночасно помирати під московськими ракетами, платити кров’ю за “західну єдність”, слухати телемарафонні казки про партнерство — і спокійно дивитися, як Сполучені Штати домовляються з московією про дизель.
Трамп оголошує, що московія постачатиме дизель на американський і глобальний ринки. За Reuters, йдеться про понад 300 тисяч метричних тонн одразу, додаткові обсяги в листопаді й тимчасову ліцензію Мінфіну США, яка дозволяє такі постачання до квітня 2027 року. Це подається як спосіб збити ціни на пальне для американців. Але для України це звучить простіше: московія отримує додаткові гроші, а ці гроші перетворюються на ракети, дрони, авіабомби, компоненти, логістику й пальне для війни проти нас. Московія має імперську війну. Трамп має дизель і вибори. Європа має рахунки.
Путін має новий канал грошей. А Україна має або нарешті будувати власну силу, або й далі прокидатися під ракетами, оплаченими тією самою нафтовою кров’ю, яку хтось у світі назве “ринковою необхідністю”. А для цього що, правильно, треба змінити курс і саму владу в Україні, бо це веде нас до катастрофи.
Україні потрібен не президент-коментатор.
Не актор великої геополітичної сцени.
Не людина вечірнього ефіру.
Не менеджер чужих очікувань.
Україні потрібна влада, яка мислить українським інтересом: хто платить ворогу — той співфінансує війну; хто забороняє нам бити по джерелах цієї війни — той обмежує наше право на самозахист; хто продає нам залежність як партнерство — той не союзник, а постачальник умов; хто в Україні приймає це як норму — той не державник, а адміністратор поразки.
Тому питання вже не в одній дизельній угоді, а чи буде Україна державою власного інтересу, чи залишиться територією, на якій чужі сильні люди вирішують свої проблеми, а наші слабкі керівники потім пояснюють нам, чому це “не по-партнерськи”.
Українська доктрина має бути простою: усе, що фінансує московську війну, є ворожою інфраструктурою. Усе, що обмежує право України бити по джерелах цієї війни, є обмеженням нашої суб’єктності. Усе, що перетворює Україну на ширму для чужих угод, має бути відкинуте. А влада, яка не здатна цього зробити, має піти.
