Друзі, я маю вибачитись перед вами. Я давно називаю Трампа «їбаньком» за його суть – він дурак. Але ж слово то матюкливе. Тому в рамках зменшення кількості матюків буду казати, що він дурний. Таке слово вжив «The Economist» у рецензії на книжку американського журналіста Майкла Льюіса про уряд Трампа. Це дуже крутий журналіст, він раніше написав книгу «Moneyball», по якій зняли крутий однойменний фільм з Бредом Піттом. І от зараз – про дураків трампістів, що узагальнюють баги системи так, що роблять ще гірше.
Наприклад, якось співробітниця військової авіабази в США припаркувалась занадто близько до пожежного гідранта. Її попросили перепаркуватися, вона відмовилася, випадково наїхала на поліцейського, рухаючись заднім ходом, і втікла. Наслідком цього стала автомобільна погоня, яка призвела до закриття авіабази під час війни. Коли її звільнили, вона подала скаргу і виграла справу. Коли вона зрештою повернулася на роботу, то виявила, що двоє офіцерів вищого рангу виконували її обов’язки на додачу до своїх власних. Дізнавшись, що їм платять більше, ніж їй, вона заявила про дискримінацію (вона була чорношкірою) і подала позов про підвищення зарплати.
В результаті цю реальну проблему з марнотратством Трамп і Маск масштабували до тотальних звільнень чиновників, і у них ледь не зупинилась податкова служба та антивакси почали епідемію кору. Ну і купу дурних вчинків Трампа ми відчуваємо на власній шкірі.
Тому мораль проста – не можна на одному випадку узагальнювати то тотального простого рішеня. Типу, коли болить коліно, то давайте відріжемо по шию.
І да. Дураків треба боятись так само, якщо не більше розумних ворогів. Це як про обізьяну з гранатою((
Як Дональд Трамп зробив американський уряд дурнішим
Це було в перші місяці пандемії, і Дональд Трамп був роздратований. Експерти повідомили йому, що гідроксихлорохін, препарат від малярії, не підходить для лікування COVID-19. Він викликав до себе Френсіса Коллінза, голову Національного інституту охорони здоров’я, щоб той виправив його. У президента були переконливі неофіційні докази. «З’єднайте мене з Джеком Ніклаусом!» — крикнув він одному зі своїх підлеглих. Пан Ніклаус був 80-річним колишнім професійним гольфістом. Він заразився COVID-19, прийняв гідроксихлорохін і одужав, — розповів він доктору Коллінзу. «Ось бачите!» — сказав пан Трамп. «Бачите!»
Доктор Коллінз, який відкрив ген муковісцидозу, намагався відповісти тактовно. З усією повагою до пана Ніклауса, який, мабуть, є найкращим гольфістом в історії, але більшість людей, які заражаються вірусом, одужують. Лише подвійне сліпе рандомізоване контрольоване дослідження може виявити, чи дійсно діє препарат, і такі дослідження показали, що цей препарат не діє. Пан Трамп більше ніколи не викликав доктора Коллінза на приватну зустріч.
Щоб ефективно керувати, потрібно знаходити точну інформацію та раціонально її аналізувати. Зневага пана Трампа до таких принципів дедалі більше заражає федеральний уряд. Під час його першого терміну доктору Коллінзу довелося лише вислухати божевільну лекцію від Роберта Ф. Кеннеді-молодшого про те, як вакцини викликають аутизм. У його другому терміні Р. Ф. Кеннеді-молодший обіймає посаду міністра охорони здоров’я, доктора Коллінза витіснили, а серед невакцинованих американських дітей поширюється кір.
У книзі «Blockers» Майкл Льюїс розповідає історії федеральних службовців, які намагалися протистояти нападкам пана Трампа на бюрократію. Більшість із них — скромні, старанні люди, які були вражені, коли Ілон Маск та його Департамент урядової ефективності (DOGE) заявили, що їхні відомства є розсадниками шахрайства, марнотратства та «вокерства».
Пан Льюїс — журналіст, який перетворює технічні теми на цікаві розповіді; у своїх попередніх роботах він порушував теми Уолл-стріт («Покер брехунів») та даних і бейсболу («Moneyball»). Він визнає, що марнотратство в уряді є реальною проблемою. Співробітників занадто важко звільнити. Він розповідає історію Максін, співробітниці ВПС, яка припаркувалася занадто близько до пожежного гідранта, її попросили перепаркуватися, вона відмовилася, випадково наїхала на поліцейського, рухаючись заднім ходом, і поїхала. Наслідком цього стала автомобільна погоня, яка призвела до закриття авіабази під час війни. Коли її звільнили, вона подала скаргу і виграла справу. Коли вона зрештою повернулася на роботу, то виявила, що двоє офіцерів вищого рангу виконували її обов’язки на додачу до своїх власних. Дізнавшись, що їм платять більше, ніж їй, вона заявила про дискримінацію (вона була чорношкірою) і подала позов про підвищення зарплати.
Реформа була — і є — необхідною. На жаль, «кати» пана Трампа не розуміли механізм, який намагалися реорганізувати. Вони «мислили стереотипами», пише пан Льюїс. Типовий співробітник DOGE — це 25-річний технічний фахівець, який «помирає від бажання дихати тим самим повітрям, що й Ілон Маск, і лише зараз починає усвідомлювати, що уряд Сполучених Штатів має три гілки влади». Це були переважно «білі чоловіки, яких легко виводило з рівноваги… уявлення про те, що люди, які не є білими чоловіками, мають несправедливі переваги». У них «у голові було просте уявлення про „бюрократа“, і ця людина дуже нагадувала Максін».
Тож компанія DOGE почала скорочувати штат. Вона спробувала звільнити всіх співробітників, які перебували на випробувальному терміні, — нещодавно прийнятих працівників, які здебільшого були або молодими, або володіли нагально потрібними навичками. Постійним співробітникам запропонували значні виплати за звільнення. Багато хто з тих, хто міг легко знайти іншу роботу, погодився; менш здібні залишилися. Бездумно запровадили правило повернення до офісу. DOGE зупинило дослідження про те, як лісові пожежі поширюються на передмістя, оскільки єдині комп’ютери, достатньо потужні для моделювання, не перебували в урядовій установі.
DOGE не вдалося зменшити розмір держави, попри амбітні обіцянки пана Маска. Зате їй вдалося зробити її дурнішою. Клінічній психологині Колетт Делаваллі повідомили, що її заявка на грант для досліджень буде відхилена, оскільки містила слово «translate» (яке включає «trans») та «bias» (важливий термін у статистиці, який також використовується у скаргах щодо расизму).
Вона також зробила його жорстокішим. Пан Маск був обурений тим, що Американський інститут миру платив колишньому члену «Талібану». Цей чоловік надавав життєво важливу розвідінформацію. Після того, як пан Маск викрив його в X, родину інформатора затримали та піддали тортурам. Революція Трампа також зробила уряд менш підзвітним, приховуючи докази того, що його політика завдавала шкоди людям. Після того, як він скоротив продовольчі субсидії для бідних, опитування щодо рівня голоду було скасовано.
Найбільше занепокоєння, за словами пана Льюїса, викликає те, що технічно підковані «піхотинці» пана Маска розглядали закон як перешкоду, яку слід обійти, а не як орієнтир. Пан Льюїс розповідає історію Кетлін Волтерс, керівниці відділу захисту персональних даних у Податковій службі США (IRS). DOGE надіслав електронного листа кожному федеральному службовцю, вимагаючи під загрозою звільнення, щоб кожен із них перелічив п’ять досягнень за минулий тиждень. Оскільки порушення конфіденційності платників податків є злочином, багато хто в IRS ризикував потрапити до в’язниці, якщо відповідав, — і бути звільненим, якщо не відповідав.
Пані Волтерс вступила в суперечку з Гевіном Клігером, молодим співробітником DOGE в худі. Пан Клігер з’явився в IRS, вимагаючи доступу до всіх її систем та даних платників податків. Це було явно незаконно. Ще гіршим був крок призначенця Трампа, який намагався змусити IRS надати імміграційним органам особисті дані про мільйони нелегальних іммігрантів, які подали податкові декларації.
IRS десятиліттями запевняла таких людей, що якщо вони хочуть платити податки та формувати репутацію добропорядних громадян, що одного дня може допомогти їм отримати легальний статус, їхня приватність буде поважатися. Пан Трамп хотів отримати їхні адреси, щоб заарештувати та депортувати їх. Виконуюча обов’язки комісара IRS, яка обіймала цю посаду лише годину, надіслала запит у п’ятницю ввечері, обійшовши жінку, чиїм обов’язком було відмовити.
Отримавши повідомлення від колеги, пані Волтерс зателефонувала виконуючій обов’язки комісара з-поза піцерії та попередила її, що цей план є незаконним. Через два місяці, провівши вечір, ховаючись від пана Клігера в затемненій конференц-залі, пані Волтерс звільнилася. Пізніше, у Техасі, групи агентів ICE з’явилися в латиноамериканському районі, точно знаючи, які двері слід виламати. Суд визнав обмін даними між IRS та ICE незаконним, але для багатьох його жертв — і для довіри до системи — було вже запізно
