Чому Арахамія та Умєров (втім, як і Буданов) мають бути негайно замінені в перемовному процесі?
Є таке явище, як «підвісити на справу», тобто зібрати компрометуючу інформацію на людину з метою подальшого впливу на неї. Прямо чи через моральний тиск (вони знають). Щоб не було в перемовних процесах подібних явищ, які створюють обмеження для перемовника(-ів) в рамках представленості державного інтересу, — будь-якого перемовника, який має ризики бути скомпрометованим (або є передумови так вважати), відкликають та замінюють для уникнення використання потенційної слабкості іншою перемовною стороною проти держави.
Саме завдяки Арахамії та Умєрову Зеленський потрапив у класичну перемовну пастку гарвардської дипломатичної школи
❗️Немає ніяких ідей гарантій і не буде їх — це перемовна пастка гарвардської школи перемовин з метою «кинути списа».
Але якщо хтось не чув і не бачив заяву Зеленського про референдум, спочатку ознайомтесь з нею, бо далі можна не вловити суті.
Коли Зеленський публічно («публічно» — це тут нам ключове) допускає можливість проведення референдуму щодо виходу з Донбасу в обмін на гарантії безпеки від США чи НАТО (тим паче до наявності на столі офіційної пропозиції, якої насправді й не буде далі, бо це давно прописаний трюк), — це зроблено американцями на основі класичних перемовних пасток гарвардської школи, яка будується на перемовній методології Вільяма Юрі і, яку, о диво, і як несподівано, саме закінчив Кушнер і більша частина його офісу (згадайте угоду про копалини ).
І з цією методологією Кушнер знайомий на 1000%, бо прямо йде по кожному пункту крок за кроком, ловлячи на гачки нашу перемовну групу. Хоча, здавалося б, для голів українських перемовних груп, якими найчастіше є Умєров чи Арахамія, базою мало б бути в будь-яких перемовинах попередньо проаналізувати перемовників по той бік: де навчались, яку школу сповідують, хто вплинув на формування, що пишуть про те, як вели перемовини раніше.
Чим нас б’ють?
П’ять кроків, які застосовує зараз у перемовинах Кушнер, описані гарвардським антропологом і експертом з технік перемовин Вільямом Юрі. І тут знову ж, о диво, Юрі, співзасновник Program on Negotiation при Гарвардській школі права, елементи та лекції програми якої для більшості спеціальностей були частиною навчання, барабанний дріб (довгий барабанний дріб) — в тому числі спеціальності Кушнера «Government».
П’ять кроків за Юрі для подолання опору (трошки інтерпретую під наші реалії):
1. Go to the Balcony — «вийти на балкон», дистанціюватись у моменті з метою деескалації або уникнення підозр, які є бар’єром (а в нашому випадку для іншої перемовної сторони (тобто нас) — імунітетом для уникнення перемовних маніпуляцій).
Американці цей крок реалізували у двох площинах: стратегічна — це шестимісячна пауза загалом у перемовинах, що була. Тактична — розбити перемовини в Абу-Дабі на два дні.
2. Step to their side — продемонструвати, а точніше переконати, що ти ніби на «їх боці», використовуючи людські слабкості та людську схильність до простого рішення.
Стратегічно Кушнер це робив «демонстрацією закону Г-Б», показовістю, що «дуже хочуть» долучити європейців. Тактично — це «спис» кинутий «а що, якщо гарантії, а ви вийдете з Донбасу», який без жодних думок і вибудованих застережень, що це пастка, передали Арахамія та Умеров далі Зеленському.
Це один із методів подолання заперечення «кинути заражений спис» і подивитись, чи «піднімуть». Тобто визначити, де справжня «принципова лінія», — тим самим перевести у безлад перемовну рамку опонента (якщо «заражений спис» піднімають).
❗️ Тут для розуміння важливо знати, що після перемовин в Абу-Дабі члени української делегації (Арахамія, Умєров, Буданов та Кислиця) розділилися:
Буданов та Кислиця поїхали у Стамбул фоткатися із корветом Іваном Виговським, а саме Арахамія та Умєров доповідали Зеленському у Дубліні.
3. Don’t reject / Reframe — домогтися не відкидання стороною «виявленої лінії». Умеров та Арахамія свідомо чи несвідомо видали «заражений спис» за серйозну пропозицію американців Зеленському.
Але найбільша помилка Зеленського — це публічно продемонструвати «готовність думати» на основі «зараженого списа», що насправді не є оформленою пропозицією. Не відкинути, не запросити «конкретизуйте» та «гарантуйте серйозність пропозиції», що мало б бути непублічними каналами комунікації. А вийти в публічну площину із заявою «про можливість» і тим самим «підняти спис», фактично послабивши переговорну позицію, заради чого цей спис і був кинутий.
Плюс надати напрямок, куди тиснути, бо проблема в тому, що це побачили в Європі теж, — це ключовий наслідок.
А причина цієї помилки проста: намір продемонструвати швидкий медійний результат перед власним населенням. Бо перед цим саме цим же швидким медійним результатом на доповіді Зеленському очевидно хизувались Арахамія та Умєров. Нічого більше. Як наслідок, не були вчинені жодні дипломатичні заходи для перевірки серйозності пропозиції або контркроки для виявлення маніпуляцій — «перевірка списа», відігравання «а киньте ще».
Бо це ж банальний аналіз: ми знаємо, що перемовна позиція Кремля — «НАТО-1997». Тому це перемовний гачок американців щодо того, що і наскільки сильно можна качнути Київ, і «прапорець» для контактів американців з європейцями.
Що буде далі?
4. Build them a golden bridge — тепер виявлена гіпотетична межа стане стартом наступного раунду, де американська рамка — не дати гарантії, а протиснути поступки Києва. А винесення в публічну площину, що зробив Зеленський, дозволить американцям пробувати будувати від цієї точки «золотий міст» для впливу на європейську перемовну рамку.
Це все було не для розмов з нами.
Оскільки наша перемовна позиція є неповноцінно незалежною, а зумовлена рівнем підтримки Європи. Тож до наступного раунду американці посилять впливи і тиск на уряди країн Європи (особливо в електоральному для Європи 2027 році). І якщо дуже просто, то буде це: «Ну ось, дивіться, Київ гіпотетично згоден».
Це основа «a golden bridge».
5. Make it hard to say «No» — це останній етап, коли ти погоджуєшся, бо вийти без суттєвих втрат вже не можна. Ти або кажеш «так». А оскільки з урахуванням того, що первинно пропозиція була не «пропозицією», а «зараженим списом», який не перевірили, то тут не буде нічого доброго. Або кажеш ні, але наслідки від «зараження», що дозволили побудувати «золоті мости», стають втратами.
Для прикладу, коли ми надали основу «для моста» (а заява Зеленського це зробила), то тепер американці будуть маніпулятивно використовувати це в контактах з європейцями, щоб послабити нашу позицію. І як наслідок, в Європі все більше від нас будуть саме очікувати відповіді «так». Тож очікування від нас «так», може бути підв’язане до того, що у разі, коли ми оговтаємось і захочемо відкотити, — ціною буде втрата «чогось». Як варіант, частини підтримки чи сприйняття нас як мінімум в Європі.
Якщо простіше — це основа для американців підвищити нам ризики втрат у разі відмови.
Щоб це розуміти, для цього й існують дипломати та дипломатичні школи.
Кушнер НЕ геній дипломатії, він (а точніше офіс за ним) робить базові примітивні речі. І всі класичні гачки гарвардської перемовної школи, які практично всі ковтає Арахамївська школа дипломатії, яку не знаю як назвати. Можливо, щось типу такого:
«брат, по-братськи побазарім».
Те, що зробили Арахамія та Умєров і що сьогодні, як наслідок, Зеленський (перевели пастки з другого етапу на третій) — це те, що вже не виправити (після публічної заяви Зеленського). Але ще можна хоча б мінімізувати наслідки (поки не пізно), щоб відновити частину нашої перемовної позиції. Чіткої рамки, якої, схоже, в нас насправді абсолютно немає.
Бо все більше схоже на підхід «пальця до рота та по вітру там на місці орієнтуємось». Бо ж суперхаризма є... У наявності якої в себе чомусь, схоже, переконаний кожен, як тільки сідає за стіл перемовин: до цього був Єрмак, тепер Арахамія, Умєров — уявна харизма має все порішати. Арахамія та Умєров — це відповідальність президента, і за гачки, які ці двоє радо ковтають, ймовірно «висячи на справах» доступ до яких є в американців.
Підходи, за яким нас розмотують, описані всього в трьох гарвардських книгах:
1. Книга «Getting to Yes: Negotiating Agreement Without Giving In» («Шлях до згоди: переговори без поступок»).
2. Книга «Getting Past No: Negotiating in Difficult Situations» («Як подолати «ні»: переговори у складних ситуаціях»). .
3. Книга «The Power of a Positive No: How to Say No and Still Get to Yes» («Сила позитивного «ні»». Про те, як відмовляти, захищати власні інтереси та водночас зберігати можливість домовленості»).
Вже в назвах посібників гарвардської дипломатичної школи прям відповідь на основі якого перемовного підходу нас «опрацьовують». Книжечки існують, щоб вчитись. Хто не вчиться, той...
Якщо ми кажемо про наступний етап дій американців, то він має містити в собі:
По-перше, значну активізацію контактів з європейцями різних рівнів. Причому в переважній більшості поза присутністю української сторони. Ця активність і так є, але вона буде посилюватися та все більше виводитись з-під контролю України (бо порядок денний глобальний).
Це буде називатись, подаватись як підготовка до долучення європейської делегації до перемовин. А насправді — робота американців та московитів над створенням впливу на європейські позиції. І виведення європейців під тристоронні (чотиристоронні) зустрічі, а насправді на двосторонні з Кремлем.
Двосторонні зустрічі з Кремлем мали б зруйнувати залишки ізоляції московії (європейської частини ізоляції) та затвердити до обговорення в чотиристоронньому форматі «глобальний порядок денний» — давню мрію путіна.
Як написав у колонці заступник головного редактора та оглядач з міжнародної політики Деттмер із Politico:
«Росіяни, безперечно, мають бути в захваті від результатів останнього раунду переговорів щодо України в Абу-Дабі за посередництва США. В ОАЕ посланці Дональда Трампа підтримали давню вимогу Кремля про те, щоб усе вирішувалося одним махом».
Для Білого дому і Кремля важливо, щоб чотиристоронні зустрічі будувались не довкола припинення вогню в Україні, а довкола «глобальних питань». Паралельно зближуючи європейських лідерів у комунікації та бажанні повірити в гарантії Кремля тощо.
Що мені дивно і насторожує зараз найбільше на цьому етапі, — це заява Пєскова та твіт Кушнера:
Пєсков заявив, що це не справа Кремля, яку делегацію підбере Європа і хто буде.
«Ми не можемо і не хочемо висувати умови щодо їхньої (ред. європейської) переговорної групи. Така постановка питання є абсолютно неправильною»,
— відповів речник путіна Пєсков на запитання про «кого б Кремль хотів бачити від Європи та чи буде висувати щодо цього вимоги».
Хоча ще декілька місяців тому Кремль розповідав, з ким буде розмовляти (Шредер, Меркель), а з ким ні. Як не виходило, то Кремль відмовляв у посередництві Європи, про що писав Bloomberg. Зараз же максимальна поступливість. Для цього має бути суттєвий мотив.
Твіт Кушнера насторожує тим, що підготовка до долучення європейської перемовної групи (яка ж ніби і так у всьому в курсі і сиділа в сусідній кімнаті) має відбуватися саме через двосторонні контакти європейців з Кремлем, і це буде пріоритетом.
Друга індикативна складова — інформаційна. Очікую три хвилі активності.
➤ Спочатку під інфоприводом заяви Зеленського про «Донбас і референдум» буде хвиля публікацій із заголовками «Україна готова вийти з Донбасу», «Україна розглядає обмін Донбасу» тощо. І навіть якщо це не те, що Зеленський мав на увазі, ключове тут — як це буде фреймитися (будуватись сприйняття).
➤ Далі друга інформаційна хвиля — буде блого-експертна: запуститься дискурс (в тому числі за гроші Кремля) про те, «як і коли Україна має вийти. І головне — чому це все заради глобального миру». Одним із популярних аргументів буде: «Бо його ж все одно захопить Кремль».
➤ І третя хвиля активності — політична. Коли інформаційне поле буде достатньо підготовлене, то послідують політичні заяви. Тут, звісно, буде йти від найбільш промосковських, але важливо буде відстежувати чи вплине на умовних «хитких». Бо тут діє закон: неважливо, що було насправді, — важливо, як це зрештою сприйняли та трактували.
І третя складова — це посилення діяльності в Україні груп під умовною назвою «мир за будь-яку ціну». Посилення саме у найбільш чутливий момент — пікові відключення світла, вибухи суспільного невдоволення через корупцію на топрівнях тощо.
Громадське невдоволення в Україні в ідеалі для Кушнера, Віткоффа та Кремля має стати для української делегації додатковим фактором обмеження на тлі обговорення «глобальних питань».
Ось чи збігаються ось ці індикатори — я б за цим стежив. Дуже активно, як мінімум листопад-грудень, звіряв би годинники з Європою, проводячи нон-стоп зустрічі, щоб не упустити момент, чи не відбулось у них якесь зміщення позиції під впливом діяльності американської перемовної групи та маніпуляціями Кремля. Щоб був час своєчасно реагувати та блокувати.
ТГ Resurgam



















