Бо саме у цю дату, за п’ять років до того, РФ почала збройне вторгнення на територію України. То ж, Петро Порошенко вкотре нагадав світові: принципи, за якими ООН будувала міжнародні «правила гри», були порушені, а статути й міжнародні норми спаплюжені якраз у 2014-му, з початком захопленні українського Криму.
Візит голови держави до Нью-Йорка на засідання Генасамблеї був не випадковим. Бо саме тоді в ООН точилися запеклі дискусії з приводу введення на територію ОРДЛО миротворчого контингенту. Український лідер публічно попросив ООН направити в Україну технічну місію експертів, які підготують підґрунтя для місії миротворчої.
«Технічна оціночна місія, яку Генеральний секретар ООН міг би спрямувати на Донбас для розробки відповідних варіантів, безумовно, допомогла б цьому обговоренню, – заявив тоді Порошенко. – Для України принциповим є те, що будь-яке рішення про миротворчу операцію на Донбасі має поширювати її мандат на всю окуповану територію, зокрема кордон, і передбачати виведення російських військ та їхньої зброї з нашої території, а також розпуск усіх незаконних органів та структур».
Переважна більшість країн в ООН виступила на підтримку «блакитних шоломів» на Донбасі. Висловилися й представники Євросоюзу, й навіть такі, здавалося б, лояльні до росіян держави, як, наприклад, Італія. Проте прийняти рішення не вдалося б: Росія, яка була і є постійним членом Радбезу ООН, вочевидь наклала б на нього вето. На цю проблему в Порошенка теж знайшлося рішення: розробити механізм позбавлення права вето держави-агресора, чиї порушення розглядаються. Тим більше, що агресивна Москва не вперше порушує міжнародні норми, і ще 80 років тому СРСР вже виключали з Ліги Націй за агресію проти Фінляндії.
Можна лише здогадуватися, чого б зміг досягти п’ятий Президент, якби втримався навесні 2019-го. З великою ймовірністю, він, спершись на союзників, зміг би таки пролобіювати зміни у регламент ООН, миротворчу місію таки проголосували б, і вже зараз у Донецьк та Луганськ заходили б «блакитні шоломи». Але президентські вибори виграв інший кандидат. Ідея миротворців з ООН була похована. Зате зараз замаячила перспектива «миротворців» з ОДКБ – російських та білоруських. Які б, звісно, берегли б «вільні республіки» від «української агресії». Вже на цьому прикладі можна переконатись, як деградувала українська зовнішня політика за два з половиною роки без Порошенка.
