1. Вчора російські армійські пропагандисти нарешті заявили мету «спецоперації». Згідно з вже другим оновленням, це - звільнення Донбасу від українців та України. Логічно. Забули, мабуть, що почали з усіх боків звільняти Донбас. Спочатку Путін прибрав своїх помилково введених на Північ України ґвалтівників та вбивць, тепер робить вигляд, що вони самі пішли з Харківщини. Хтось сам пішов у полон, хтось – навпростець до пекла. Хтось дуже поспішає звільнити Ізюм, Балаклію, Куп’янськ, Вовчанськ. Певна кількість їхніх прибічників тікає разом із танковими колонами. Буде цікаво побачити не тільки російських вчителів, які відстають від колон, а й пропагандистів, які готували псевдореферендуми, есесбешників, росгвардійців, «журналістів», а головне, - наших колишніх поліцейських, суддів, прокурорів, депутатів, бізнесменів, які або не встигли, або «не подумали» (а точніше, подумали, бо мають якійсь «дах» в столиці).
2. На нашій землі залишилися десятки одиниць майже нової (або старої-нової) техніки ворога, яка ще стане в пригоді ЗСУ. Так само наші поля стоять засіяні тисячами тон ворожих снарядів, згорілих танків та «сплячих» мін, які будь-якої мить можуть здетонувати від найменшого необережного руху. Ще більше сміття залишилося в душах тих людей, які вимушені були залишатися під окупацією. Ще більше - горя в серцях тих, хто втратив близьких на окупованих територіях під час панування ворога.
3. Коли Вам скажуть, що росіяни «самі вирішили піти», не довіряйте тим, хто каже ці слова. Дійсно, після того, як була звільнена Балаклія, після падіння російського фронту як карткового будиночка, (адже другої лінії оборони фактично не було), сумнозвісна самовпевненість росіян розчинилася у повітрі. Після того, як більша частина резервів загарбників була пересунута через Кримський міст до Херсонщини, після того, як впали Шевченково, Веселе і стало зрозуміло, що Ізюм буде оточено в лічені години, російське командування вирішило зберегти від полону тисячі своїх вояк. Сьогодні колони техніки йдуть через Оскол там, де було залишено міст та вцілілу поруч нього переправу. Подивимось, чи дійде та колона до Луганщини.
4. Сьогодні навіть переконані скептики впевнилися, що і північ Харківщини буде звільнено від ворога. За останні години стало зрозуміло, що Великий Бурлук, Казача Лопань, Проходи вже мають українські прапори на будівлях. Вовчанськ на сьогодні - сіра зона, але до кінця доби має всі шанси також повернутися під наш стяг. Чи залишаться там батареї «Піонів» та «Ураганів», що обстрілюють мирні будинки в Харкові з території Росії? Питання риторичне. Але тепер їх прийдеться трохи відсунути далі від контрбатарейних влучань українських захисників. Харкову стане трохи легше. Безумовно, українці зможуть переправитися через Оскол, зачистити Схід Харківської області та відігнати або оточити угрупування ворога, яке ще контролює кордони Харківщини та Донеччини. На жаль, та величезна кількість техніки, що зараз йде з Харківщини, скоро почне псувати землі Донбасу та Півдня України. А у наших військових буде багато роботи з очищення інших територій. Після подій на Харківщині стало очевидним, що інформація про те, що в Донецьку та Луганську пакують валізи - правдива.
5. Не можна забувати, що Балаклійсько-Ізюмська операція - не тільки парад звільнених міст, а й загиблі воїни. Ми у вічному боргу перед тими, хто загинув, звільняючи Харківщину. Щирі співчуття їхнім сім’ям. Значною мірою, ціна перемоги - кров тих, хто з лютого по вересень відбивав атаки кількісно переважаючих сил ворога, і тих, хто захищав Маріуполь; та страждання полонених. Ми повинні все зробити для вшанування пам’яті полеглих героїв та витягнути з російського пекла тих, хто захищав нас; та зробити так, щоб живі захисники щодня відчували нашу повагу на вдячність. Кожна перемога - з присмаком жалю.
6. Цікаво останніми днями спостерігати за розмовним жанром російських пропагандонів. Ці люди - найбільш професійні повії в російському суспільстві. Здається, вони готують для себе якусь нову реальність. Соловйов з набитою пикою, Симоньян - зі своїми «Батько наш Бандера», Гіркін - з прогнозами про розвал російської армії у жовтні,- це перший крок до чергового оголошення про зміну завдань «спецоперації».
7. Ми вже неодноразово обговорювали сценарії в Росії:
⁃ Путін у китайському або корейському монастирі;
⁃ Путін, який випадково помер у власному ліжку;
⁃ Путін у камері Лефортово;
⁃ Путін, Патрушев, Шойгу в Гаазі.
І - більш реалістичні.
⁃ ГКЧП-2 від Патрушева;
⁃ м‘яка передача влади умовному Кірієнко;
⁃ жорстка, але керована передача влади умовному Навальному;
⁃ зміни в уряді, силовому блоці, тихе відведення військ на лінію 24 лютого та тиск на Захід про повернення до статус-кво на ту дату;
⁃ втрата Криму та повне звільнення території України з фантастичним падінням рейтингу Путіна, продовження санкцій, залізна завіса, диктатура
Вважаю останні два сценарії - головними.
8. Україна, безумовно, не буде вести діалогу із сьогоднішніми російськими можновладцями. Для українського контексту, вони – політичні трупи. Але можливі окремі сепаратні перемовини щодо неключових питань за зразком врегулювання зернової кризи. Наприклад, про повну видачу полонених. Наприклад, про атомну енергетику. Наприклад - про відмову від ракетних обстрілів в обмін на тимчасову безпеку Кримського моста.
9. Тепер - про Херсонщину. Останні три дні фокус українців змістився в бік Харківщини, хоча варто сказати, що ЗСУ поступово відтискають армію загарбників в бік Херсона, паралельно зачиняючи останнє вікно можливостей для евакуації правобережного угрупування ворога. Через півтора-два тижні побачимо абсолютно іншу ситуацію на цій території. Як ми вже знаємо, керівництво ЗСУ вміє застосовувати нестандартні сценарії.
10. Уважно дивимося на Донбас. Сьогоднішні новини про черги на окупованих кордонах з Росією, - це вирок, який ворог виніс собі сам. Російського Донбасу вже не існує. Є територія, яку 8 років готували, щоб вона стала або стала Росією другого ґатунку, або раковою пухлиною, яка знищуватиме українське суспільство зсередини. Зараз йдеться про територію терору, мешканці якої розуміють: протягом кількох місяців пекло має закінчитися катарсисом. Уважно дивимося на Крим. Фортеця на Чорному морі скоро залишиться без Чорноморського Флоту, який поступово переходить до Новоросійська. Те саме і з військовими. Якщо кримські військові частини ще існують, їхні залишки закинуть на Херсонщину для остаточної утилізації. Що стосується сотень колаборантів, які перейшли з СБУ до ФСБ, прокурорів та міліціонерів, які ще не встигли звільнитися та поїхати з сім’ями до Росії, - їм варто поквапитися, щоб встигнути на останній корабель: харківська операція показала, що українські військові встигають випередити росіян, які кинулися навтьоки з окупованих земель. Навряд чи міст дочекається часу «Ч». Я не знаю, що до нас приїде після чергового Рамштайну, але питання ракет для Кримського моста вже точно на часі.
Слава Україні!
