Двадцять одна тисяча, шістсот дві людини. .
Це рекорд. Це дуже поганий рекорд.
КОЖНІ ДВІ ХВИЛИНИ З НАШОЇ АРМІЇ ТІКАЄ ЛЮДИНА. Поки ви дочитаєте цей пост, на лижі стане черговий боєць.
Україна стане слабшою на ще одного захисника. А ворог стане відносно наш сильнішим на одну людину.
Нагадую, що це лише офіційні дані. А насправді багато випадків самовільного залишення частини чи дезертирства не реєструються.
Це проблема номер один армії. А відтак, це проблема номер один країни.
Армія, котра відкочується – це армія, котра ще здатна перемогти. Армія, котра розбігається, котра від місяця до місяця втрачає все більше людей через дезертирство та втечу з частин – ось що є реальною небезпекою для існування України.
Все, що ми бачимо на картах, усі ці щоденні просування ворога – це зокрема тому, що нам не вистачає воїнів.
У нас вистачає дронів на фронті. У нас вистачає грошей в тилу. У нас надто мало людей воює. Ті, хто зараз на фронті – воюють з величезним напруженням сил, бо на кожного солдата, котрий не втік, звалюється подвійне, потрійне навантаження. У нас на фронті величезні діри у обороні через це.
І я вже геть не знаю, що з цим робити, в які дзвони дзвонити. Треба, щоб про це писали в усіх соцмережах, кричали в усіх змі, щоб депутати не давали проходу відповідальним чиновникам, щоб виборці не давали проходу депутатам, щоб на кожній площі кожного міста стояли мільйони людей з картонками!
Навіть Покровськ, Куп’янськ, і поки що безіменні стрімкі наступи росіян на Дніпропетровщині та Запоріжжі в ці дні – це не такий сильний біль, як ці цифри. Армія відкотиться, але продовжить воювати. Але якщо армії немає – не буде нічого, нічого.
Страшне, злочинне, вбивче для усіх нас мовчання навколо цієї теми. Через це мовчання ми гинемо і танемо. Хто нас примусив мовчати з приводу цього танення армії? Хто відібрав у нас мову, навіщо?
***
Рецепти порятунку є. Я їх бачив на минулому тижні) Їх зовсім не пізно ще застосувати. Але це можна зробити лише тоді, коли мовчанка припиниться.
