...Верховна Рада 328 голосами достроково припинила повноваження четвертого президента Віктора Януковича.
Припинила з очевидної причини: він банально утік. Як з'ясувалося згодом, починаючи з 19 лютого, в президентській резиденції Межигір'я вели підготовку до втечі Януковича. Три доби там збирали та вивозили антикваріат і цінності, що згодом підтвердили записи камер відеоспостереження. У ніч на 22 лютого Янукович залишив Межигір'я, а відправка вантажних автомобілів з його маєтку завершилася приблизно до четвертої ранку. Ще напередодні недолугий лідер підписав з опозицією угоду про врегулювання політичної кризи – а потім… просто накував п’ятами. Що було далі – відтворювали по різним джерелам. Він з охороною метався країною, мов загнаний заєць, і всюди вчорашні поплічники гнали його геть. В Харкові, в Донецьку – всі ті, хто донедавна захоплено зазирав диктатору в очі, відмовлялися мати з ним справу. Нарешті в Бердянську його евакуювали російськими вертольотами – він збирався закріпитися у Криму, але фактично був викрадений військовими РФ, і потрапив до Ростова. Так завершилася історія «легітимного», і почалася – російської маріонетки, яка слухняно підписує та проголошує все, що скажуть хазяї в Кремлі.
А в Києві тим часом Верховна Рада ухвалила історичне рішення – конституційною більшістю, як бачимо. За усунення божевільного недоумка голосувала не лише опозиція, а й його «Партія регіонів», і навіть деякі комуністи. Бо політиканство політиканством, а коли країна у небезпеці – навіть запеклі вороги полишають чвари. Верховна Рада на чолі з новим спікером та в.о. Президента Олександром Турчиновим повернулася до Конституції в редакції 2004 року, а також призначила позачергові вибори на 25 травня. Ті самі вибори, на яких, як відомо, у один тур переміг Петро Порошенко. Який, як депутат ВР, також був присутній в сесійному залі та голосував в числі інших 328-и. А тим часом «зелені чоловічки» захоплювали адмінбудівлі у Криму: Путін розпочав вторгнення до України, поки що без прапорів.
Чому вчить нас історія? Що злочинних, слабких, недієздатних і просто дурних лідерів треба позбуватись – особливо у рішучі часи, коли доля держави висить на волосинці. Що у важку хвилину потрібні ті, хто візьме на себе відповідальність. Що варто гуртуватись перед лицем небезпеки – і не обов’язково навколо фігури, а навколо ідеї: зберегти Україну. Бо сьогодні, коли РФ знову підіймає свій імперський штандарт і знову де-факто анексує наші території – одні політики намагаються об’єднати патріотів, а інші – пробують саботувати навіть найневідкладніші законопроекти та мямлять про «дипломатичний шлях» боротьби з агресією. Безвідповідальному та деморалізованому лідерові місце – в Ростові, на сцені або у забутті, але точно не у вищих ешелонах влади.
