25 червня 1950 року, коли радянські і американські війська покинули Корею і залишили особливо на півночі велику кількість зброї, Кім Ір Сен, «зірка, що сходить», після погодження зі Сталіним і Мао Цзедуном, напав на Південну Корею, які мали в основі поліцейські сили.
У військ КНДР була майже двократна перевага, тому вони швидко захопили Сеул. Якби не США.
Сталін дозволив прийняти резолюцію і дав санкцію вступити у війну на стороні Південної Кореї військами ООН.
Генералісимус хотів ослабити США і тримати під контролем Мао Цзедуна, зіштовхуючи їх у війні між собою.
Коли американці з південнокорейцями захопили Пхеньян і готові були звільнити всю Північну Корею, китайці відправили 420 тисяч воєнних, яких обслуговувало для доставки продовольства і боєприпасів 700 тисяч китайських носильщиків.
Авіацію, артилерію надав Сталін. І це були 1000 винищувачів і бомбардувальників.
Генерал Макартур, який після Японії командував військами ООН, пропонував скинути ядерну бомбу на Китай і закінчити війну. Трумен злякався ядерного конфлікту з СРСР. Тому, терміново зняв його з посади.
Сеул тричі переходив із рук в руки, але, врешті, в червні 51 року дав армії закрилися в землю, і війна перестала рухатися. Переможців не було і вже не могло бути.
Кімерсен і Мао Цзедун намагались переконати Сталіна почати мирні переговори. Проте він, вигравши Другу світову війну, намагався затягнути конфлікт і сильніше привʼязати Китай до Союзу: «Ця війна портить кров американцям. Північнокорейці нічого не програли, крім жертв у цій війні. Американці розуміють, що війна їм не вигідна, і вони її повинні будуть закінчити… потрібна витримка, терпіння».
Якби Сталін не помер, невідомо, як довго війна б продовжувалась. З ним разом був Мао Цзедун, який в 51-52 роках отримав найбільші ракети радянської техніки й озброєнь.
Зрозуміло, для Північної Кореї. Там почався голод, не дивлячись на китайські поставки рису і чумізи. Після тризни по генералісимусу, ЦК КПРС, за наполегливим проханням Мао Цзедуна, прийняв рішення закінчити війну в Кореї.
27 липня 53 року Китай, КНДР і США підписали угоду про перемирʼя. Південна Корея, як жертва агресії, від підпису відмовилася, але виконувала домовленості.
Колишній пастор методистської церкви в Америці, який був обраний конституційною асамблеєю президентом південної Кореї, підписав договір із США про взаємодопомогу із розміщенням американських військ на території країни.
Немає жодного сумніву, що США тоді визначали долю не тільки перспективи існування на корейському півострові першої азійської демократії, але й вберегли світ від непередбачуваного і загрозливого розвитку подій. Трумен вміло і рішуче протистояв набагато більш сильним, загартованим тривалою війною, Сталіну і Мао Цзедуну, які діяли спільно.
Виглядає так, що ця визначальна частина генетичної памʼяті у Трампа відсутня. Його проект «зробимо Америку знову великою» демонструє почати відлік нової історії США саме з Дональдом Трампом.
Якби Трумен відступив, то на всій території Кореї міг би виникнути репресивний тоталітарний режим, який міг впливати на глобальну політику, оволодівши б ядерними технологіями набагато раніше сьогодення.
У випадку реалізації нинішнього плану Трампа, такий сценарій планує і Путін, який розмістить після Білорусі ядерні ракети на кордонах із Європою. Значно посиливши свій економічний потенціал ще не втраченими українськими воєнно-економічними розробками та ресурсами. І навпаки. Якщо б Китай не воював за КНДР, весь півострів став сучасною Південною Корею, з якої б не направлялись ядерні МБР в сторону Америки.
