Бурю в склянці води інколи зчиняють для того, щоб не було видно дна.
Олексій Домницький
У народі 25 червня часто називають Петро Поворот, оскільки з Петра Афонського сонце – на зиму, а літо – на спеку повертає.
У минулі часи було прийнято сіяти в цей день до обіду якесь біле зерно, а після обіду – чорне (гречку). Виконання цього правила гарантувало успіх. У цей день випадають великі роси. Наші пращури примітили: якщо дощ йде маленькими краплями – буде йти довго.
За церковним календарем 25 червня вшановують преподобного Онуфрія Великого; преподобного Петра Афонського; знайдення мощей та друге прославлення благовірної княгині Анни Кашинської; преподобного Арсенія Коневського; преподобного Онуфрія Мальського, Псковського; преподобних Вассіана та Іону Пертомінських, Соловецьких; преподобних Онуфрія і Авксентія Вологодських; преподобного Стефана Озерського, Комельського; преподобних Іоана, Андрія, Іраклемона і Феофіла.
Іменинники 25 червня:
Анна, Єфросинія, Петро, Юліан, Андрій, Іван, Степан, Тимофій.
25 червня народились:
1886 – Іван Крип’якевич – історик, академік АН УРСР, професор Львівського університету, директор Інституту суспільних наук АН України.
1930 – Євген Попович – український перекладач. Переклав твори Г. Беля, Е. М. Ремарка, Г. Е. Лессінга, Т. Манна, Е. Т. А. Гофмана, В. Гете, Г. Гейне та ін. австрійських, німецьких і швейцарських письменників; переклав з німецької «Щоденники» О. Кобилянської.
1931 – Віталій Русанівський – український науковець, філолог, мовознавець-україніст і славіст, викладач. Автор близько 350 праць із проблем сучасної української мови і історії, українського, слов’янського і загального мовознавства, історичної граматики, стилістики.
25 червня відзначають:
- День митної служби України.
- Міжнародний день моряка.
Події 25 червня:
1783 – французький хімік Антуан Лоран Лавуазьє повідомив на засіданні Паризької академії наук, що вода – це сполука водню і кисню.
1923 – Патріарх Московський і Всієї Русі Тихон звільнений з ув’язнення в обмін на визнання ним легітимності радянської влади, засудження контрреволюційних дій і заклик до співпраці з властями.
1946 – СРСР вступив у Міжнародну футбольну федерацію.
1950 – армія Північної Кореї напала на Південну Корею. Почалася Корейська Війна.
1953 – арешт Лаврентія Берії на засіданні Політбюро ЦК КПРС.
1970 – на могилі Сталіна біля Кремлівського муру встановили пам’ятник з бюстом покійного – через 9 років після видалення його тіла з мавзолею Леніна.
1991 – Словенія і Хорватія проголосили незалежність від Югославії.
Чи знаєте ви, що:
Давній Київ був не лише «матір’ю городов Руських», але і колискою зародження митної справи у східних слов’ян. Одна із стародавніх пам’яток писемності Київської Русі, датована 911 роком – торговий договір Київського князя Олега з Візантійським імператором, обумовлювала питання мита та митних стосунків між двома країнами.
За цим договором за Руссю визнавалося право безмитної торгівлі з Візантією. «...Нехай входять у місто... – говориться в договорі про руських купців, – …і торгують скільки їм треба, не платячи ніяких зборів». Тобто, за Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі.
Київська Русь вже тоді мала власну митну систему, стягувала, і, за домовленістю із суміжними країнами, платила митні податки. У збірнику норм давньоруського права ХІ–ХІІ ст. «Руська правда» Ярослава Мудрого застосовується слово «мито» як таке, котре здавна вживалося у торговій практиці.
На підступах до міст Київського князівства будувалися застави-фортеці, де уповноважені князем збирачі стягували митні податки за перевезення товарів та прогін худоби.
Відомо, що за часів Ярослава Мудрого (1019–1054рр.) основним центром збирання митних податків у Києві стали щойно побудовані Золоті ворота (як головні в’їзні ворота до «гори» – міста Ярослава).
За свідченнями іноземців, у Києві в ті часи існували вісім торгів: головним з них вважався так званий Бабин торжок на території міста Володимира. Не менше економічне значення мав Торг на Подолі, поблизу гавані – у гирлі річки Почайни, що впадала тоді у Дніпро в районі сучасної Поштової площі. Тут розвантажували торгові судна і була розташована митниця.
У період феодального роздроблення виникло тяжіння князів до введення власних митних зборів, відомих як «проїжджі» або «торговельні». Цікаво те, що вже тоді була відома практика ухиляння від сплати мита. З такими порушеннями суворо боролися: якщо купець об’їжджав митну заставу, з нього стягували подвійну ціну за кожен віз – «промит», крім того, сам купець особисто мав платити штраф – «заповідь».
Свій відбиток на митній справі та етимології власне «митної» лексики залишила і монголо-татарська навала. Саме від митного збору, який впроваджували на шляхах татарські баскаки. Від так званої «тамги» (бо товар, за який було сплачено податок, позначався клеймом – «тамгою») пішло російське слово «таможня»
