Коли дружина сказала мені, що нагороджують блогерів (медалями ГУР) — я спочатку не повірив.
Подумав — фейк.
А воно правда.
Ні, з одного боку це класно, бо як там у Васілія Тьоркіна:
Нєт рєбята, я нє гордий
Нє заглядивая в даль
Так скажу: нє нада ордєн
Я сагласєн на мєдаль.
Дійсно, блогери невибагливі.
Це Арестовичу за гранатомет за занавєсочкой підполковника дали.
Це Лисому (Кошевому) за віщання в єдиному марафоні орден вручили. І багатьом мерам/перам/і хєрам теж.
Ну потрібно ж довести, що ми недалекі від совка.
Де принципом було: наградіть нєпрічастних, наказать нєвіновних.
Ну добре, по медальці та й добре.
Але, коли пішов глухий гул в мережах — нам затикають рота: тихо сидіть.
Їх нагородили за участь в ІПСО. Вони знищували мужність ворога.
Вони сіяли паніку.
Ось вони — невідомі герої, які стали відомими. Батьківщина має знати своїх героїв.
І згадалися мені 28 панфіловців. Савєцкій тренд героїки.
Які, за версією червоної пропаганди штибу 41 року відбили гітлерівців і відстояли москву.
А самі усі героїчно полягли.
Ось кілька років тому і фільм зняли відповідний. Щоб цей міф жив і у головах нових поколінь.
Патріотизм на росії плекають на фейках. Бо вся історія про 28м панфіловців — красивий фейк.
Але ж ми? Ми, гадство, не совок. Навіщо нам героїзація Арестовича, Подоляка, Єрмака?
У нас що — немає героїв?
У нас поранені мають хоча б по медальці?
Так ніт, роблять інформаційний привід з нагородження юних арестовічей.
От частина суспільства робить усе, щоб нас вважали європейським народом.
А піарщики з ОП — створюють для наївних іншу реальність.
От я похвалюсь.
Мене у вересні забанив фейсбучек.
Причому я не матюкався, не називав сусідів інакше як рускіє чи росіяни.
Щоб не дати приводу мене банити.
Просто розказував у блогах про їх цікаву ментальність, сповнену болячок і протиріч.
На мене щодня скаржились ольгінські. Сотнями. Щодня.
І цукер таки вбив мій акаунт па просьбам хароших рускіх. Без попередження і назавжди.
От оцю нагороду я нестиму по життю.
Це таки визнання. Від ворога.
І воно б нічого.
Ну нагородили блогерів.
Але чи захочуть тепер герої отримувати відзнаки і ордени?
Щоб потім казати: у мене і Ксюхи Манекен однакові медалі?
Перебор.
P.S. А хлопчики блогери такі, що кожному можна тягати плиту від полкового міномета льогко. Та й Подоляк справний.
