Фраза почута мною з якогось фільму, як ніщо гарно підходить нашій Україні в її 30-річчя.
Власне, ми стали незалежними тому що прагнули свободи. Свободи розвиватися у власній країні, де українець - вдома, а не в людській кремлівського баріна. Свободи слова. Свободи самим собі будувати добробут. Свободи обирати собі владу. Свободи вставляти свої 5 копійок, якщо незгоден з чимось.
Озираючись назад, я проти волі пишаюся своїми співгромадянами.
Для нас нині вийти на протест - норма. Протести часто об'єднують людей з протилежними поглядами. Згадайте марш партіотів 24 серпня 2019 р. Там були люди, і ті хто зелену владу ненавидів, і ті хто за неї голосував. Але зелені спробували 24 серпня демілітаризувати, тобто зробити так, аби про війну і її учасників взагалі не згадували. Результат - 50-тисячна хода в центрі столиці (це мінімум). Згадайте якими поступливими стали зелені після.
Так - зараз. А раніше?
Знаєте, та по різному було. Але я точно знаю чого бути не могло ніколи. Не могло бути такого, аби українці на протестах ставали на лавочки знімаючи взуття і шкарпетки. Я більше повірю в те, що з тих лавочок будуть виламувати штакетини аби врізати тим посіпакам влади, які спробують застосувати кийки. І зброю.
А ще пам'ятаю як і за Помаранчевої революції і за Революції Гідності проти протестувальників намагалися кинути ЗСУ. Виходило з цього ні фіга. Бо ті хто присягнули Україну захищати, відмовлялися ставати інструментом її поневолення. І це теж воно - прагнення свободи.
Знаєте, це - не навчене. Це - вродженне. Це те що тягнеться ще від веселих хлопців Сагайдачного. Від сердюків Мазепи, які розвернули зброю проти Москви в потрібний час. А може й набагато раніше.
Це те, що примусило мене, успішного конструктора з крупної фірми зимою 2004 р. забити на все і піти на Майдан. І тягати дрова. І стояти в очепленнях. І ще багато чого.
Ми не стали такими - ми такими народилися. І саме тому, в той час коли в Росії та Білорусі посилюється диктат, наші мікродиктатори валаться з лихоманкою, коли на Майдані хтось чхне.
Це було в нас. Ми зберегли це. Це допомогло нам відстояти країну. І це поверне нас знову на шлях розвитку.
Я у це вірю.
