1. Клептократична держава, яку побудував Путін, треба віддати йому належне, стала одним з його успішних проєктів, який працював до 2022 року. Золотий дощ нафто-та газодолларів, що заливав російську економіку, починаючи з його приходу до влади, а, особливо, після 2009 року, не ознаменував початку великої технологічної революції в Росії, не зробив з росіян багатих та щасливих користувачів тих благ, якими Росію наділила природа. Фантастичні гроші стали легкою здобиччю кількох десятків сімей, яким особисто Путін дозволив користуватися багатствами, вкладати в зарубіжні активи. Навзаєм вимагалося вчасно ділитися з державою та, головне, наповнювати особисті сховища Путіна. Місце розташування кожного такого клондайку точно відоме FATF, ЦРУ, МІ-6 та іншім спеціально призначеним урядами країн Заходу структурам. В часи первісного накопичення капіталу Путін вважав за необхідне принаймні робити вигляд, що грає за правилами, які існують на фінансових ринках, але наближаючись до першої сотні мільярдів, він вирішив, що за ці гроші можна змінити правила на світових фінансових ринках. Звісно ж, рубль не є впливовою валютою, а правила встановлює той, хто емітує доллар. Перші краплини з великої дощової хмари проблем впали ще кілька років тому, коли «накрили» музиканта Ролдугіна з двома путінськими мільярдами. Далі більше: всесвітньо відомі головні сховки грошей з не дуже чесним походженням (Макао, Гонконг) перебувають під контролем набагато міцнішої держави. Місце для грошей з історією, де вміють довго тримати паузу, - Ватикан. За таких от делікатних обставин - це дуже надійна опція. Швейцарія системно блокує транзакції російських державних злочинців. Мабуть, до старих грошей нацистів, які не змогли ними скористатися, додадуться і гроші рашистів. Сюди ж можна докинути й арешти резервів російського Центробанку. Кажуть, що ще не всі резерви знайшли, з’ясуємо, коли прийде час. «Путін і світова фінансова система, або як втратити трильйон» - це буде цікавий серіал.
2. «О спорт - ти світ!». Весь цивілізований світ знає: найкращий спосіб продемонструвати велич країни - спортивна перемога. Радянський Союз провів Московську Олімпіаду з великою помпою, але не дуже вдало, адже значна частина розвинутих країн включно з головною спортивною державою (США) бойкотували подію після жахливого нападу СРСР на Афганістан. Навіть Гітлер зробив з Олімпіади гарну пропагандистську історію, відклавши головні дії з захоплення Європи на потім. «Олімпія» - фільм Ленні Ріффеншталь, знятий, щоб увічнити фантастичну організацію Олімпіади в нацистській Німеччині. Росія отримала рішення на проведення зимової Олімпіади в Сочі ще, коли диктатура Путіна та ФСБ не стала фактом. Вже під час підготовки стало зрозуміло, що готується пропагандистський захід тріумфу вартий гітлерівської пропагандистської машини. Але це ж росія, тому вийшло, як завжди. Замість історії перемоги над демократичним світом на спортивних майданчиках, російський спорт тепер завжди асоціюватиметься з підміною сечі спортсменів в допінг-пробах та спробами обдурити спортивних чиновників. Постійні дискваліфікації росіян через допінг стали репетицією перед відстороненням російського спорту від більшості змагань через напад Путіна на Україну. Ті, хто ще має таку можливість, поспішають залишити Росію і змінити «спортивне громадянство». Маю надію, що їх не будуть запрошувати до команд інших країн, і наступні Олімпіади відбудуться не тільки без російської команди, а й без росіян на майданчиках та трибунах.
3. І знову про військові поразки Путіна. Якщо з Півночі росіяни відступали більш-менш системно, коли ЗСУ не мали змоги активно переслідувати колони при втечі, в тому числі і на території ворога, то вже Харківська операція повною мірою продемонструвала майстерність українських полководців з оточення набагато чисельнішого ворога, зі знищенню його техніки та живої сили, з витиснення його з міст, щоб зменшити втрати мирного населення.
Тим часом російські військові виглядали безсистемною масою, яку вдалося зібрати в щось організоване тільки на лівому березі Оскола та під Сватовим та Кремінною.
Зрозуміло, що термінове оголошення мобілізації і хаотичне скидання тисяч мобілізованих, зупинило наступ ЗСУ, але тільки наступні покоління дізнаються правду про справжню кількість молодих росіян, яких Путін спрямував на вірну смерть аби лише відтермінувати остаточну поразку у війні. Але у цій операції сталася ще одна болюча поразка, пов’язана з розвінчанням великого міфу: російська армія вже не вважається ані другою, ані третьою в рейтингу армій світу. Росіян, безумовно, і далі будуть боятися, але боятися, як варварів, яких не обходить збереження життів власних військових, та які на полі бою ведуть себе, як в часи Першої світової. Навіть досвід радянської армії в Другу світову є не настільки відсталим порівняно з російським сьогоденням. Чекаємо, коли ворог почне вдаватися до тактики та логістики зразка Кримської війни.
4. Росія і країни, що розвиваються. Радянський союз мав систему роботи з країнами Азії та Африки. Безлімітне постачання зброї за кредити радянських банків, безкоштовне навчання в радянських вищих навчальних закладах (а рівень освіти був більш-менш достатнім для таких країн), подальша ставка на тих, кого навчили в Москві чи Харкові, нове постачання зброї… Росія багато років відступала з основних ринків, втратила навіть таких системних радянських сателітів, як Куба та Нікарагуа, які тепер вважаються «друзями» Китаю. Способи завоювання нових друзів змінилися - ставка тепер робиться на ЧВК «Вагнер». Люди з цього, колись таємного, військового угрупування з‘явилися в часи Путіна в Центральній Африці, Венесуелі, Сирії. Є підозра, що вони є в Нігерії, Малі, Південному Судані, Ємені та в Лівії. Всі максимально жахливі режими світу користуються допомогою російських військових. Однак активний процес утилізації професійних убивць з «Вагнера» в Україні викликає необхідність у постійному транзиті «кращих» кадрів з Африки та інших континентів до Донецька та Луганська. Таким чином Росія вже майже втратила Лівію та Венесуелу, поширився ефект доміно і на інші території. Завдяки перемогам українських військових цивілізований світ має шанс у наступні роки покращити ландшафт найбільш знищених війнами та тероризмом територій.
Красовицький щоденно
