322 день широкомасштабної агресії. Диванна аналітика

322 день широкомасштабної агресії. Диванна аналітика

1. Щоразу, коли я пишу число днів, які минули після 24 лютого, думаю про те, що мерзенна пацакська потвора вкрала у 40 мільйонів українців ці 100, 200, 300, 322 дні життя: хтось відійшов у засвіти, захищаючи нашу незалежність, хтось загинув під обстрілами дорогою до супермаркета, хтось втратив здоров‘я, близьких, житло, майно. Хтось, в XXI столітті, вдумайтесь, заробив тяжку психічну хворобу через обстріли мирних міст. 40 000 000 людей х 322 =12 880 000 000. Дванадцять мільярдів днів. Дванадцять мільярдів посмішок зранку, трильйони «дякую», «щасти», «добрий день». Дванадцять мільярдів спроб бути щасливими, радіти та створювати майбутнє країни.

 2. Дев‘ять років тому та сама потвора знищила майбутнє мільйонів кримчан, донеччан, луганчан. Комплекси радянського минулого зробили з майже десяти мільйонів громадян України заручників його планів. Багато хто так і пішов з життя, не побачивши мирного неба над Батьківщиною. Хтось був потенційним ворогом України і отримав бажане, але скоро отримає і відлуння тієї бойні, яку почав лідер країни-злочинця. Хтось став колаборантом і в кращому випадку стане емігрантом. Маю надію, що на більшість таких людей чекає справедливий суд.

 3. Сьогодні вже зрозуміло, що питання в одному: скільки життів цей злодій потягне за собою. Такою і є ціна нашої Перемоги. Всі звикли до хронічної втоми, до обстрілів, до повідомлень про загибель близьких. Всі громадяни безмежно вдячні ЗСУ спочатку за надію, потім - за віру, тепер - за впевненість. Цей майже рік змінив все в країні. Поступова мовна перемога, повернення історії, мільйони донаторів в проєкти підтримки військових, десятки мільйонів переглядів звернень Президента. Єднання з демократичним світом та цивілізаційний вибір. Завершення існування антиукраїнських спільнот в Україні. Підтримка друзів. Економіка, яку не вдалося зупинити ворогу. Енергетика, яка навчилася підійматися з попелу, як птах Фенікс. Медицина, яка тримає на собі і відновлення бійців і рятує цивільних.

4. До перемоги - великий шлях. Взимку 1944-45 була Арденнська операція, майже розгромлені німецькі війська перейшли у наступ. Це не була битва двох рівних армій. Це було намагання диктатора виграти час чи то в очікуванні Чорного лебедя у союзників, чи то є створення «зброї відплати». Саме у цей час була спроба мобілізувати всі ресурси країни, що програла, на затягування спротиву. Сьогодні ми маємо подібну картину. Давайте у цьому розберемося.

5. Економічні прогнози для Росії. Країна, якій вдалося побудувати економіку на експлуатації природних ресурсів за будь-яку ціну: екологічну, людську, моральну. На цьому шляху було знищено майже всі «нецікаві» галузі економіки, щод отримати результати в мільярдах доларів, тонах видобутку та ін. Вся несировинна промисловість, як не дивно, включно з більшістю військових галузей, залишилася в майже мертвому стані, - конверсія через хабарництво. Головні напрями отримання прибутку та економічного тиску на світове співтовариство - газ, нафта, зерно, вугілля, метал, добрива, аміак. У цьому переліку ви не знайдете електроніки, біотехнологій, фармації, інформаційних технологій. Навіть космічна індустрія та авіаційна прлмисловість, які були серед драйверів економіки СРСР, загальмували.

6. З одного боку, російська держава отримувала багатомільярдні прибутки і тиснула не тільки на своїх громадян, а й на весь цивілізований світ, підтримуючи як дикунів та мерзотників при владі в країнах, що розвиваються, так і все найгірше, що є в політиці країн золотого мільярда. З іншого боку, влада тягнула Росію в минуле, знищуючи стратегічні запаси сировини і не вкладаючи кошти в щось більш сучасне, яке має велику долю доданої вартості. На початку війни здавалося, що світ просто боїться зламати створену систему противаг та торгівлі з Росією; еліти Заходу активно витрачали гроші на енергоносії, наснажуючи агресора. Кожен наступний пакет санкцій проти Росії було дедалі складніше протиснути, структурні зрушення в світовому порядку відбувалися щомісячно.

Багато хто чекав на нашу поразку і був готовий відновити співпрацю з Росією; а хтось так і не пішов з російського ринку на одинадцятому місяці війни. Банківська група Райфайзен, Метро, Ашан, Бондюель та багато інших европейських великих бізнесгруп не просто працюють в Росії, а безпосередньо своїми діями підтримують російську армію, - кредитні канікули, продуктові набори військовим тощо.

7. Але в економічному сенсі все змінилося вже з вересня. Російський автопром знищено на 85%. Російська авіація опинилася в ізоляції, постачання запчастин відсутнє, постійні дрібні інциденти в небі неминуче перейдуть в інциденти, пов‘язані з безпекою пасажирів. Видобуток газу впав на 20%. Продаж нафти після нещодавніх рішень щодо обмеження ціни на російську нафту; страхування морських перевезень тепер відбувається на рівні половини ціни світового ринку, що суттєво нижче, ніж передбачено у бюджеті. Російське зерно та добрива експортуються тільки завдяки «зерновій угоді» для підтримки найбідніших країн. Російський бюджет від постійного профіциту перейшов у стрімке піке із зростаючим дефіцитом. Політика обмежень Росії на світовому ринку перейшла до фази ліквідації великого російського бізнесу.

8. Російська армія, яка сьогодні гине в степах Донеччини та Запоріжжя, перестала мати 20-кратну перевагу в артилерії, як це було в травні, і, навіть трикратну, як це було з вересня 2022 року. Тепер ми отримали паритет. Але, окрім цієї важливої кількісної зміни, ми маємо ще низку нових параметрів війни:

 ⁃ російська снарядна логістика вже не в змозі компенсувати знищення «Хаймарсами» складів на відстані 80 км від фронту;

 ⁃ Стратегічні запаси старих снарядів вичерпано і більшість того, що потрапляє до військ, йде напряму з цехів виробництв, які і на 1/5 не здатні забезпечити рівень витрат боєкомплекту;

 ⁃ Значна частина стволів російської артилерії 203- та 152-мм перевикористали свій ресурс, а виробництво нових є неможливим з огляду на відсутність потужностей для виробництва сталі збройних марок.

 ⁃ Танкоремонтні заводи в Росії запрацювали, ворогу дійсно вдається ремонтувати пошкоджену техніку, але виробництво нових танків не працює, в тому числі тому, що однин з головних заводів по виробництву танкових двигунів (ХЗТД) розміщений у Харкові.

 ⁃ Необхідність купувати дрони в Ірані - це не тільки визнання неспроможності російського авіапрому, це визнання неспроможності всієї російської економічної машини та політичного керівництва, яке заходило у війну з цивілізованим світом на рівні лампових технологій ракет, які досі виробляються.

9. Оборона Бахмута і Соледара - подвиг українських військових, який увійде до сучасних підручників з військової справи. Пам‘ять про героїв залишиться з нами на багато років після перемоги. Дії ж російського військового керівництва можна порівняти хіба що з діями радянських маршалів, які знищували своїх солдатів сотнями тисяч, кидаючи їх то на штурм Дніпра без можливості навіть доплисти до іншого берега, то на бетонні мури під Берліном та Кенігсбергом. Під Бахмутом вони почали економити техніку, використовуючи єдиний ресурс, який не шкода - сотні життів своїх вояків щоденно. Але навіть цей ресурс, при всій зомбованості цих пішаків, може бути втрачено, якщо не підтримувати їхній бойовий дух автоматами чеченських загороджувальних загонів, Росгвардії та інших професійних мерзотників. Поява нової техніки, можливість наших військових бути захищеними на полі бою означає, що битва за ці два вже знищені міста є останньою великою наступальною операцією російської армії в цій війні.

10. Чекаємо на Рамштайн. Ми не знаємо, хто першим поставить танки: Чехія (модернізовані до стандартів НАТО т-72), Британія, Франція, Швеція, Польща, Фінляндія чи Німеччина, але це відбудеться. Танки у великій кількості - це початок розвитку подій, що відбудуться, як тільки ворог виснажить свій останній наступ. Ми говоримо Бахмут та Сватово, Кремінну та Рубіжне, але розуміємо, що смерть Чахлика - в яйці, яким є Мелітополь.

Саме туди, на південне Запоріжжя, летять ракети наших Хаймарсів, саме там ворог вимушений тримати оперативні резерви та вузли керування військами. Саме там ключ до Криму та Азовського моря. Саме там немає великих укріплених міст, які українська армія не може знищувати, алже там сотні тисяч наших співгромадян. Неважливо, з якого боку буде взятий Мелітополь: через острови Дніпра, через наступ на Токмак, через лобову атаку. Важливо, що цього року для ринків та магазинів України зберуть не тільки херсонські кавуни, а й мелітопольську черешню.