.1. Час - спресований: інформаційне, робоче, особисте, творче пришвидшується. Дізнатися, осмислити, проаналізувати, розповісти, створити, відредагувати, перекласти, опублікувати, видрукувати. Саме таким чином можна відчути себе потрібним, а незручності війни - дрібницями. Тим, хто виборює незалежність, - складніше. Тим, хто пройшов через окупацію, - жахливо. Тим, хто у полоні, - невимовно важко. Близьким тих героїв, хто загинув за Україну, - нестерпно. Ми заборгували їм частиною свого завтрашнього життя: всі, хто житиме в Україні, яка перемогла; ті, хто нинв тут і ті, хто завтра повернеться; ті, хто буде народжений у вільній Україні, і навіть ті, хто обере життя в іншій країні. А також усі європейці, яких не дістане лавиною, яку ми зупинить Україна. Кожен день - подвиг. Кожен день зволікання з постачанням зброї - додаткові жертви.
2. Але є і інші. Є ті, хто у 2014 році не отримав щеплення. Це ті, хто по цеглині підточував будівлю української незалежності. Це ті, хто свідомо або несвідомо співпрацював з ворогом на окупованих територіях. Це ті, хто доніс окупантам на сім‘ї бійців АТО та правоохоронців. Це ті, хто грабував країну під час війни замість того, щоб працювати на її безпеку. Це ті, хто здавав українські міста, розміновував для ворога дороги та мости, хто передавав координати військових об‘єктів за 30 срібняків. Це ті, хто незаконно виїхав з країни після 24 лютого, і хто не повернувся з відряджень. Це депутати від ОПЗЖ, Партії Регіонів, їхні посіпаки і ті, хто за ними стояли, влаштовуючи водіїв, секретарок на хлібні місця. Це батальйони «Монако», «Ніцца», «Відень», «Дубай» та інші. Це українські власники бізнесів у Росії та на окупованих територіях, які платять податки агресору. Це величезна кількість агентів у погонах та кабінетах, які працювали на ворога. Ми розуміємо, що в лютому все втрималося на ентузіазмі, твердості, розумі та патріотизмі.
3. Ми вдячні тим, хто нам допомагав. Попередженнями до початку наступу росіян, мінімально зброєю перед цим наступом. Тим, хто прийняв за кордоном мільйони жінок, дітей та людей похилого віку. Урядам та Парламентам. Простим громадянам багатьох країн світу. Тим, хто, починаючи з квітня, вводив справжні санкції та постачав більше летальної зброї. Тим, хто зараз розуміє, що перемога України - це перемога демократичного світу над смертельною хворобою людства, якою є Росія. Ми вдячні тим, хто навчає наші батальйони та бригади, хто забезпечує їх всім необхідним, хто лікує поранених, хто фінансово підтримує український бюджет. Слово «Рамштайн» стало синонімом слова «підтримка».
4. Росія не зупинилася, її зупиняють герої. Росія збільшує кількість військових, які оточили Україну, і тих, хто безпосередньо бере участь в бойових діях. Величезна кількість техніки, що знімається зі зберігання, долає відстані з сибірських складів до наших кордонів. Виробництва ракет, танків, снарядів, хоч і з великими проблемами, але випускають продукцію, яка завдає шкоди і на фронті, і в нашому тилу. Злочинці знищують об‘єкти інфраструктури, які підтримують життя мирного населення. Енергетики, залізничники, лікарі - теж на фронті. Так, всі звикли жити в напрузі, але щоденно чекають на Перемогу. Коли? Чим саме має завершитися війна? Переважна більшість громадян країни розуміють, що будь-яка мирна угода, поки на конституційній території України є хоч один російський солдат, не може бути гарантією миру. Тільки захищені кордони, сильна армія, озброєна за стандартами НАТО або й ще краще; небо, надійно захищене сучасними засобами ПРО, та демілітаризована зона поблизу кордонів може дати надію, а в перспективі - членство в НАТО та ЕС, гарантію справжньої безпеки.
5. Візит Байдена в Україну поставив крапку в дискусіях щодо того, чи є підстави для сумнівів у сталій та системній підтримці України. Разом з тим постало кілька питань:
⁃ кількість та строки нових постачань бронетехніки, снарядів, засобів артилерії, РСЗО, радарів різних типів, а головне, - авіації та ракет більшої, ніж зараз, дальності;⁃ дати та напрямки нашого наступу (мабуть, це питання також хвилює росіян, але вони дізнаються першими, коли все почнеться);
⁃ доля Придністров‘я та складів озброєнь біля села Ковбасне. Наскільки я розумію, в ці підземні склади може заїхати потяг, а кількість того, що там є, повинна була озброїти фронт з особистим складом в 1 млн чоловік. Саме тому, в тому числі, росіяни зубами вчепилися в цю частину Молдови;
⁃ позиція Китаю, яка була сьогодні донесена до російського керівництва;
⁃ дата ліквідації Кримського мосту;
⁃ що буде з напрямком руху потягів з російськими військовими, коли спрацює «ефект доміно» після початку справжнього наступу ЗСУ. Саме цей ефект, який неминуче зруйнує російську державу, і був причиною надміру обережної поведінки Західу та мізерної підтримки зброєю наступу на Херсон. Чи переглянули цю позицію, побачимо протягом двох місяців.
Слава Україні!
Красовицький щоденно
