Диванна аналітика.
1. Довгоочікуваний візит другого найвпливовішого політика Світу до Чахлика, ноги якого без відома інших частин тіла так і витанцьовували румбу, показав абсолютно різний масштаб поставлених завдань. Результат вклався в одну, останню перед від‘їздом, фразу гостя: «Бережіть себе». Ось і все.
2. Почалося постачання Т-54 та Т-55, немодернізованих, витягнутих із далеких складів до прилеглої до України території. Перший почав надходити на озброєння в 1946, другий - у 1955 році. Рівень тієї техніки - «дєдивоєвалі». Чи працюють у них дизелі - питання риторичне, бо ми знаємо умови зберігання. Чи снаряди до них перебувають в іншому, ніж техніка, стані? Безумовно, як ДОТи, вони ще згодіться, але на полі під Вугледаром чи в лісі біля Кремінної - навряд. І це на тлі ешелонів з Бредлі, оснащених бронебійною гарматою.
3. Питання наступу, питання літаків, питання далекобійних РСЗО відійшли в тінь. Чому? Бо над цим, безумовно, працюють. Днями або тижнями все остаточно з’ясується. Просто порівняйте не тільки Т-55 з навіть старим Леопардом-1. Те саме, що порівняти роздягнутого ЗЕКа з озброєним навченим бійцем ЗСУ. Кількість отриманих боєприпасів (тільки за офіційно заявленими даними) порівняйте з інформацією про кількість використаних: зрозумієте, що різниця - це і є зброя наступу. Погляньте на дані ОРЕКС про втрати техніки, і зрозумієте, що, звісно, війна є війна і ми теж несемо втрати, але співвідношення у важкій техніці і далекобійній артилерії - в 5, 7, 10 разів в різні дні. Кожен день наближає російську армію до того, щоб зустріти наш наступ з тим, з чим вони звикли мати справу - кілками та рогатками.
4. Ще раз про головне: коли і чим повинна закінчитися війна. Коли - на жаль, тільки тоді, коли останній росіянин на нашій землі буде знищений; ті, хто за лінією кордону на 1.01.1992 року, не будуть мати сучасної зброї для наземних операцій; а ППО України буде спроможне захищати не тільки від літаків над нашою територією, крилатих ракет та балістики; а й від того, що наближається до кордонів. У тому числі і до зльоту. Впевнений, в країнах НАТО ці питання вирішені. Математичні розрахунки показують, що темпи поповнення основних озброєнь, включно з ремонтом металобрухту, і темпи знищення призведуть до остаточного вичерпання запасів до початку осені. На зарубіжні постачання Росія розраховувати не може. І це також добре розуміє московський гість.
5. Чим війна закінчиться? Тут є кілька аспектів. Головний - Перемогою України. Що буде названо такою Перемогою? Варіант 1 - виходом на кордони 24 лютого. Це не буде повноцінна перемога, її не приймуть військові, саме до цього варіанту штовхає нас російська пропаганда, як тут, так і на Заході. Варіант 2 - повне звільнення Південного коридору з Кримом включно, без зайнятої ворогом території Луганської та Донецької областей з Маріуполем. Так, на жаль, ця позиція може бути частиною реальності через укріплені лінії оборони ворога та особливості бою в містах. Українці навряд чи підуть на прямий штурм Маріуполя та Донецька. Варіант 3. В результаті звільнення Криму будуть знищені скрєпи, на яких тримається ця влада та її система контролю за населенням. Зникне остання можливість тримати армію на нашій територію. Куди підуть ці морально і фізично зношені підрозділи, набрані з людей з далекої провінції? Зрозуміло куди: грабувати столиці. Але це вже не наша справа. Останній варіант - пов‘язаний із розпадом імперії за сценарієм не майже мирного 1991, а за сценарієм жахливих 1917-1921 років. «Бажаємо здоров‘я» російським можновладцям, які ще залишаться на території Росії. Бережіть себе, як каже гість.
