Читали книжку Дж. Орвелла "Колгосп тварин"? Там було суперництво двох кабанів - Обвала та Наполеона. Зрештою завдяки демагогії та популізму Наполеон переміг й вигнав Обвала з ферми. Але життя не задалося, щось пішло не так в усіх царинах життя і от тоді...
"Ранньою весною, як грім серед ясного неба, ферму потрясла звістка. Виявляється, Обвал ночами таємно проникав на ферму. Тварини розбурхалися, ночами переверталися без сну у стійлах.
Розповідали, що щоночі Обвал прокрадається під покровом темряви і займається шкідництвом. Краде зерно, перевертає дійниці, чавить яйця, топче посіви, гризе кору на деревах в саду. Які б проблеми ні траплялися на фермі, в них незмінно звинувачували Обвалу.
Чи розбивалося вікно, чи засмічувалася труба - обов'язково хто-небудь заявляв, що тут не обійшлося без Обвалу: не інакше як він приходив уночі, і, коли пропав ключ від житниці, всі були переконані, що Обвал кинув його в криницю. І ось що цікаво: пізніше ключ знайшовся під мішком борошна, але тварини як і раніше приписували пропажу Обвалу.
Корови дружно скаржилися, що Обвал пробирається у корівник і доїть їх уві сні. І про щурів, від яких цієї зими не стало життя, теж говорили, що вони в змові з Обвалом.
Наполеон постановив досконально розслідувати діяльність Обвалу. У супроводі ескорту псів він обійшов і ретельно оглянув всі служби, за ними трохи віддалік слідували інші тварини. Кожні кілька кроків Наполеон зупинявся, припадав до землі, шукав сліди Обвалу - Наполеон казав, що чує їх нюхом.
Наполеон обнюхав у всіх кутах комору, корівник, курник, город і ледь не всюди знаходив сліди Обвалу. Він прикладав п'ятачок до землі, раз-другий-третій глибоко втягував повітря і голосом, що заморожував кров, сповіщав: «Обвал! Він був тут! Я чую його запах! » - і при слові «Обвал» пси гарчали так, що кров стигла в жилах, і скалили зуби.
Тварини були залякані до межі. Їх не полишало відчуття, що незримий Обвал всесильний, що ним просякнуто саме повітря, що він загрожує їм незліченними лихами".
Ні-ні, я ні на що і ні на кого не натякаю. Лиш процитував уривок з роману, написаному у 1944 році як пародія на "совок"
