1. Радянська армія, яка зайняла в 1939-1940 році території Польщі, країн Балтії, Румунії, звісно, в очах всього світу виглядала агресором. Але вже 22 червня 1941 року цей статус змінився. «Справедлива», «Народна», «священна» війна, яку вів Радянський Союз проти нацизму, отримала не тільки моральну, а і матеріальну підтримку США та Великобританії. Саме завдяки цій підтримці, вектор змінився і вкінці 1943 року радянські війська перейшли радянсько-польський кордон зразка 1921 року. Вони стали одночасно визволителями від нацизму та новими окупантами. Кількість злочинів на окупованих територіях швидко перевищила статистику 1939-1941 років. Ялтинська конференція, а потім і Потсдамська, зафіксували статус-кво, залишивши радянських воїнів назавжди «нашими мальчиками», про яких зараз говорить «хороший русский» Шендерович. Ті, хто пройшли Афганістан у 1979-89 теж були не жорстокими загарбниками, які вважали, що встановлюють справедливість на території чужої гірської країни, спалюючи села та розстрілюючи мирних жителів.
2. Той самий Шендерович каже, що українці, які бажають розпаду Російської федерації, - нацисти. Давайте згадаємо 1991 рік, розрад СРСР. Мільйони людей отримали можливість жити у власних державах, які не завжди були вільними, але не були і частиною Імперії. Більшість радянських інтелігентів у Москві не прийняти краху імперії, Сахаров та кілька його прибічників у цьому сенсі опинилися у меншості серед «демократів». Саме тому, отримавши владу, Борис Єльцин, швидко відновив КГБ-ФСБ, санкціонував розпалювання вогню у Придністров‘ї, Абхазії та Криму. Всі вже забули Мєшкова? Класична фраза про те, що російський ліберал закінчується на українському питанні відома всім. Але тепер постає питання: чи закінчується російський ліберал на дагестанському, якутському, тивінському, татарському, башкирському питанні? Звісно, що так. Вони розуміють, що зараз йдеться не про незалежність України, а про незалежність російських національних республік.
3. Єльцин мав коротке вікно можливостей для того, щоб стати справжнім демократизатором Росії. Після жорсткого придушення путчу Хасбулатова-Руцького Росія потребувала рішення про зміну системи. «Демократи», які прийшли до влади, були засліплені безмежними можливостями розрабування того, що залишилося від СРСР, і відклали реформу політичного строю. Після виборів 1996 року це був інший Єльцин, якого перемогла традиційна російська хвороба та його сім‘я. Він вже мало що розумів і, звісно, гебісти не тільки повернулися до влади, а й оголосили реванш. З 2000 року «наші мальчики» почали готуватися до реставрації СРСР, і питання того, з ким російська інтелігенція, стало знов руба.
4. Чому в 2023 році, після Чечні, Грузії, Сирії, України «колективний шендерович» знову говорить про те, що після Путіна їхні шляхи розходяться із шляхами українців. Все просто: маятник має шанс привести в Росії до влади псевдодемократичну зграю замість тієї, що грабує Росію зараз. Новим володарям Росії абсолютно не хочеться віддавати Крим, платити величезні багаторічні репарації, мати проблеми з незалежним Татарстаном за 500 км від Москви. Їм треба дозвіл Заходу на те, щоб в межах кордонів Росії вони самі грабували ресурси та населенняі в обмін на відмову від своїх імперських апетитів щодо чергового відновлення агресивних можливостей.
5. У цьому році ми дізналися про декілька важливих речей про підручники історії:
⁃ якщо не приділяти увагу тому, щоб у них була написана правда, навіть якщо вона не подобається сусіду, ми в значній частині отримуємо населення замість народу;
⁃ якщо не вивчати уважно факти про те, що було колись, історія повторюватиметься доти, поки її уроки не будуть вивчені;
⁃ не може бути незалежності без зброї, армії і патріотизму;
⁃ економічна корупція завжди переходить у політичну, відсутність суспільного контролю за державою означає необхідність мобілізації громадянського суспільства на заміну державних механізмів, як це вже було в 2014 та 2023;
⁃ тільки повна перемога може поставити крапку у цій війні; будь-яка сепаратна домовленість з новою «демократичною» владою «на болотах» лише створює ілюзію того, що агресія не є їхньою метою.
6. І ще один урок двохвилинного «шендеровича». Вони ні в якому разі не планують йти до цивілізованого світу. Ніхто з них. Тому «хорошие русские» - це просто зворотний бік «плохих русских». Мсяць повернеться іншим боком, Ви не побачите різниці.
