1. Жодних передумов того, що Путін хоче чи готовий закінчити війну - немає. Він тягне час. І дивлячись на пасивну модель поведінки української влади він вважає це стратегією, яка дасть йому бажаний результат. А він жадає демонтажу української державності та підкорення України.
2. Путін розуміє, що закінчення війни це його найбільший козир і використає його лише тоді, коли буде розуміти, що отримає максимальний бенефіт або що не може далі воювати. Зараз жодного з цих двох варіантів він не бачить. Перший варіант не цікавить Україну, а для другого поки немає передумов.
3. Ми не можемо перемогти росіян кількістю, але можемо перемогти їх технологічно. Ті самі 5-6 успішних менеджера, які останні декілька років займаються цим напрямком в Україні - лузери. Якщоб було інакше, то вони б показали геть інший результат. Тому, попри те, що вони дуже лояльні трону і комфортні особисто Зеленському та Єрмаку, але якщо хочемо закінчити війну немає програвши, то варто змінити цих лазерів на тих, хто може о римати результат. До речі, в ОП варто поцікавитися історією заводу Ровер в Великій Британії під час другої світової війни. Там не залишали лузерів в керівництві, а міняли їх на тих, хто може дати результат. Так звані 5-6 менеджерів Зеленського цей результат дати не можуть. Якщо б могли, то вже дали.
4. Від гучних слів та порожних обіцянок час перейти до реальних дій. І треба пам'ятати, що наявність власної зброї - це добре. Але коли немає кому її використовувати, то це біда. Тому попри непопулярність теми мобілізації та попри те, що це б'є по рейтингу влади, але Зеленський вимушений буде зайнятися нею, якщо не хочемо бути тим, хто підпише капітуляцію. Так, це остаточно вб'є його мрію про другий термін, але допоможе Україні. І тут байдуже на мрії. Україна понад усе.
5. Українці готови гуртувалися навколо влади в ім'я перемоги. Але лише в ім'я перемоги над ворогом України. Гуртуватися навколо влади в ім'я перемоги над антикорупційними органами чи для схеми яєць по 17 гривен готові лише посіпаки влади. Суспільство хоче іншого. Тому повинні бути змінені пріоритети та створений РЕАЛЬНИЙ альтернативний план від України. А щн важливо почати чесно говорити з людьми. І от це підтримують всі, для кого Україна справді понад усе.
Резюме. Зеленський справді вирок України. Будь-хто інший зрозумів би небезпеку та готував би країну до повномасштабного вторгнення. І можливо цим відтермінував події. Але іншого президента у нас сьогодні немає. Тому, якщо ми не можемо замінити президента на більш адекватного, то треба щоб змінився сам президент. Але часу на це у нас обмаль. Так от, можливість не програти нікуди не ділася. Але владі та громадянам для цього треба змінити своє ставлення до війни. Якщо цього не станеться, то програємо.
