Прочитав повідомлення про схвалення рішення щодо переходу на трирічне бюджетне планування на постійній основі. Та чи має значення таке планування там, де не можуть дотриматися бюджетних орієнтирів хоча б на рік?
Підрахував, що за три останні роки (2015-2017) до бюджету вносилися зміни 28 разів! Який сенс у показниках, що змінюються майже щомісяця?
Проблема ще серйозніша: парламент втручається у бюджет кожного пленарного тижня, приймаючи закони, що зачіпають доходи та видатки. Мало кого хвилюють розміри схвалених законом цифр. Бо закон про бюджет для українських політиків, як дишло, куди повернеш – туди і вийшло.
До речі, цьогорічний бюджет розроблено на підставі трирічної бюджетної резолюції. Порівняв його доходи і видатки з показниками трирічного плану на 2018 рік. Знайшов у них мало спільного, хоча схвалені вони були у проміжку 6 місяців.
Збіг цифр доходів і видатків загального фонду і трирічного плану є (843 і 840, 909 і 908 відповідно), тільки не на 2018, а на 2019 рік. А куди подівся 2018 рік? Ми вже прожили його?
Не може бюджет бути фундаментом стабільності і прогресу там, де він не є законом (у правильному розумінні цього слова). Зневага до бюджету, сприйняття його як інструменту обслуговування запитів українських політиків є однією з головних причин наших негараздів.
