У когось читав, що при Савєцкам Саюзє найважчим для думаючих людей було вивішувати у цей день червоний прапор. А по центральним вулицям навіть у приватних будинках змушували його вивішувати.
104 роки тому почався нелюдський експеримент. У який потрапила й Україна. І тут пробували побудувати комунізм.
Нагадую, що формула соціалізму сформульована так:
- Від кожного по здібностям – кожному по праці.
Наче б красиво. Але у кого які здібності і хто скільки напрацював – вирішували люди з партквитками.
У райкомах і обкомах партії. Ну і в ЦК звичайно. А самим їм крім професорських зарплат видавали і конверти. По статусу. Від секретаря райкому і вище. А крім зарплат і конвертів ще їх балували дефіцитами.
Ну і називали самі себе вони – Слугами народу. Як і сучасні популісти. У яких до речі теж лояльність вирішується конвертами.
Ну і формула комунізму звучить взагалі як утопія:
- Від кожного по здібностям – кожному по потребах.
Тобто так: у мене багато здібностей і я тяжко працюю, але потреби у мене мінімальні. Ну не потрібна мені яхта чи лімузин. А хтось не вміє нічого крім наклепати купу дітей. Але в нього потреби такі шальні, що комунізм в принципі неможливий.
І під цей жахливий експеримент колись поклали мільйони життів.
І якщо над гітлерівським експериментом був Нюрнбергський процес, то над комуністами ніякого процесу не було. І секретарі райкомів зараз мають пенсії такі, які колгоспникам і не снились.
Непокаране зло – породжує нове зло.
У цей день слід згадувати усіх, кого поламала комуністична машина.
І слава тим, хто проти цього зла боровся.
