Путін затиснутий в кут. І його ініціативи, бажання і цілі є лише способом виживання спільноти пацюків у закритому бетонному кубі, куди ледве попадає сонячне світло, а за їжу треба несамовито боротись.
Це обʼєктивна реальність. Її, як професіонал, свідомо чи несвідомо, підкреслив вчорашній посол в США Анатолій Антонов в інтервʼю «Ъ».
Великі держави, а він вважає Росію такою, можуть співпрацювати у двох випадках: «Перше – якщо одна з них потерпить стратегічну помилку, втратить свій вплив, а також свій статус, і буде зміщена та підпорядкована силі волі більш сильної держави; і друге – необхідність боротьби зі спільним ворогом може обʼєктивно сприяти обʼєднанню зусиль (міжнародним тероризмом, змінами клімату, розповсюдженням зброї масового знищення і засобів її доставки), для збереження і закріплення стратегічної стабільності й безпеки». Неважко зрозуміти, що в Росії немає шансів, як виграти у США, чого дуже хоче Путін, так і поділити з ним світ.
Останнє і може бути стратегією великого бункерного – «нової Ялти». Розділити світ на зони вплину між супердержавами. Китаю – Тайвань і Азію аж до Індії. Росії – вільні від НАТО і ЄС країни й території, від розпаду СРСР. США – все решта. І кожен буде діяти у зоні своєї відповідальності як захоче.
Три глобальні диктатури. Три безсмертні імперії. Трамп думає над цим. Він включив вже цілу низку механізмів експансії, від яких не збирається відмовлятися. Купити Гренландію, викупити назад Панамський канал, приєднати Канаду і ще якусь частину Мексики. І все це задля «національних інтересів США, аби Америка знову була величною».
США за лідерством Трампа активізують лінію на створення нової моделі світу, його порядку через силу. Використовуючи економічний, політичний тиск та вкорінене домінування для рішучої зміни стратегічного ландшафту.
Подібне можливо лише після великої війни. Світової або хоча б континентальної. Як це було після Другової світової.
Тоді в Тегерані, Ялті й Постдамі союзники, серед яких Сталін був рівним з правом вето, домовились і створили нинішній світовий порядок, який тріщить і розсипається.
Ми вже писали раніше, що Трамп може змусити Росію не лише припинити війну в Україні, повернути їй все незаконно захоплене і заплатити ціну за безпричинну агресію. Врешті, він може поставити питання про її денуклеаризацію або контрольований ядерний арсенал, в обмін на збереження територіальної цілісності й суверенітету з центром управління в Москві. В додаток, помилувавши особисто Путіна.
Чому цього Трамп не хоче робити – ще невідомо, поки він не оцінить Путіна, як сильного чи слабкого гравця.
Bloomberg днями розповів про радників Трампа, які розроблять «широку санкційну стратегію» для переговорів з Москвою, через позицію сили в найближчі місяці.
Зараз домінує два підходи.
Перший – сутньо посилити вторинні санкції по нафті, якщо політика Росії буде більш агресивною. Найбільше проти європейських перевантажувачів нафти й покупців в Азії. Особливо в Китаї та Індії. Максимально обмежити прохід російських танкерів через протоки Данії та Туреччини. Вони вважають це важким ударом по Росії.
Другий – мʼякий. Розглядається продовження ліцензії для виробників стратегічної продукції або підвищення стелі на «Роснафту». Це якщо Трамп побачить з Овального кабінету близьке вирішення війни в Україні.
Ці дії також мають бути скореговані із санкційним тиском на Іран та Венесуелу. Марк Рубіо, як з понеділка держсекретар, підтвердив, що санкції будуть ключовим важелем адміністрації Трампа для миру.
