Декілька днів тому ми святкували Воздвиження Хреста. Взагалі, днів, присвячених хресту, у церковному році декілька. Всі вони закликають нас до одного: підняти голову вгору, відірвати погляд від землі та подивитися на небо.
На небо дивилися люди, коли розпинали Христа, але тоді вони дивилися зовсім не так, як ми це робимо зараз. Одні (переважна меншість) тоді дивилися з біллю у серці, бачачи розіп’ятого та страждаючого Ісуса. Інші дивилися на хрест із зловтіхою та презирством: інших спасав, а Самого Себе спасти не можеш, якщо Ти син Божий, зійди з хреста і ми увіруємо в Тебе.
З тих часів принципово нічого не змінилося, люди так само вважають себе найрозумнішими околовсячєскімі експертами, вони знають все: від того яку сукню треба одягати Наталці із третього під’їзду, до того, як керувати країною, що повинен казати та робити Бог, і як правильно застосовувати заповіді. В одному стало гірше: з’явилося загальне виборче право. Як 2000 років тому, загальною думкою юдейських виборців було засуджено Ісуса на смерть, так і сьогодні загальним виборчім правом робляться дурниці, державами керують тирани та дурні, а в парламенті засідають кухарки та фотографи.
Те, що кожен може обирати, це, звісно, не погано, але проблема в іншому. Проблема коли бидло обирає подібне собі бидло. Як кричали Понтію Пилату: «Нам не треба Ісуса, дай нам Варраву!», а Варрава був розбійник. За задумом борців за права людей, простий нарід мав підвищувати свій інтелектуальний рівень, розвиватися, рости, обирати кращих, але сталося навпаки. І ми бачимо це.
Як тут не згадати анекдот.
Засідання палати лордів англійського парламенту. Піднімається граф Ретленд і питає головуючого:
- Скажіть, а згідно регламенту, я можу назвати сера Рочістера великою жирною свинею?
- Ні, згідно регламенту, Ви не можете назвати сера Рочістера великою жирною свинею.
- Дякую, тоді я не буду називати сера Рочістера великою жирною свинею.
Звісно, ми нічого не можемо зробити їз тим, що в бидла є свої ідеали та інстинкти. Але ми можемо не приймати участі в загальному шабашу, ми можемо самі розвиватися, та не впадати у відчай. Пізнавати справжню мудрість, і цією мудрістю перемагати. Бажання юрби тимчасові та непостійні. Гординя спонукає кидатися від однієї дурості до іншої. Натомість Божа сила та Божа премудрість не мають краю, пізнаючи їх, ми вдосконалюємося та ростем інтелектуально та духовно, залишаючи нещасних далеко позаду.
В день Воздвиження, всі теж піднімали очі до гори, дивлячись на хрест Христа. Але піднімали вже з благоговінням та шаною, дивилися як на велику святиню, яка приносила спасіння. Дивилися на небо і згадували слова, сказані імператору Костянтину: «Цим переможеш!».
Отже не бійтеся дивитися у майбутнє та на небо з надією. Такі як ми завжди перемагаємо світ.
Протоієрей Олександр Дедюхін
