«Книга-мандрівка. Україна». Реп про МОВУ. 31 серія

«Книга-мандрівка. Україна». Реп про МОВУ. 31 серія

Мову маєш муштрувати

Мову мами й мову тата

Мову міст містечок й сіл

Мову мужності і сил

 

Друзі, до Дня української писемності, разом з гуртом Tik Tu та виконавцем BRAT ми створили пісню, присвячену нашій солов’їній, калиновій, українській мові. І він, ми сподіваємось, увійде до кожної домівки. Адже завдяки йому ваші діти зможуть швидко й легко вчити українську абетку! Мерщій дивіться, слухайте, співайте! Нехай ваші серця вистукують біт нової пісні про найспівочішу з мов!

 

Акуратно в аркуш пише Ада до Архипа в тиші

 Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ

 Вовк- вовцюг - вівцю волік. Вівчар вовку - вила в бік.

 Горобець, горобеня галушок несуть горня,

 Ґава з Ґудзиком картатим, Ґаздувала в своїй хаті  

 Дим димить із димаря, вкрилась димом вся земля,

 Емма любить Енеїду, не елладську, нашу – рідну

 Є у Єви і Євгена, ген Європи, отакенний

 Жовтий жук купив жилет, жупан, джинси та жакет.

 За закон про мову «за», голосує дружно зал

 «И» найменш егоїстична, першою не є практично

 «І» поєднує в потоці 45 мільйонів мовців

  «Ї» не згасне наша свічка, крихітна і невеличка

 Йорж ймовірно йойкав й йшов, та дороги не знайшов

 Крокодил до крокодила припливав купити мила

 Любить Люба Любомира, як він грає гімн на лірі

 Миска масла й макаронів, з’їсть їх Марк, як охолонуть!

 «Ні! Не треба нам нещастя» - написала Ніна Насті

 Обережний Опанас, опануй козацький спас

 Простував Петро підліском падав в папороть він писком

 Рвучко рухається реп, розвеселий, як вертеп .

 Сумно сунув синій сом у ставочку за селом

 Тигренятко з тигром татом тренувалися стрибати

 У долині жив удав. Удавав, що він все знав.

 Фірма ферму будувала. Фірмі фарби було мало.

 Хтось хитренький хитрував – мову нам забороняв.

 Цар цокоче і ЦК, та живе й цвіте вона

 Чернівці, Черкаси й Чоп знають мову й цей гіп-гоп

 Шурхотить й щебече мишка, що чита’ мандрівку-книжку

 М’який знак немов козак, вбереже нас від атак

 Юний Юрій юшку їв. Юшка капала на стіл.

 Я як ключик - замикає, але «я» це не лякає.