Пам’ять серця… Пам’ять сивини…
Пам’ять тих, що не прийшли з війни.
Пам’ять – наче квіти на броні…
Сонце усміхається мені.
Микола Сингаївський
У народі 9 травня здавна намагалися посадити горох, заговорений на хороший урожай. Вважали, що це – найкращий день для посадки не лише гороху, а й картоплі. Наші пращури помітили таку городню прикмету: якщо лист берези розвернувся повністю – можна саджати картоплю. Саме свято мало різні назви: Степан-рівнопашець, Степанів день, Глафіра-горошниця. Також говорили, що 9 травня потрібно з радістю зустрічати ластівок, які повертаються з перелітних країв.
Якщо цього дня сніг пішов, – рік буде легким для худоби. Також сніг обіцяє хороший врожай гречки. Мороз у цей день обіцяє повторні заморозки за тиждень. Якщо ця прикмета збувається, то кажуть, що осінь теплою буде.
За церковним календарем 9 травня вшановують священномученика Василія, єпископа Амасійського; праведну Глафіру, діву; преподобного Іоанникія Дівиченського; святителя Стефана, єпископа Великопермського.
Іменинники 9 травня:
Василь, Степан, Глафіра.
9 травня народились:
1871 – Володимир Гнатюк – український фольклорист, етнограф, мовознавець, літературознавець. Започаткував систематизоване видання фольклорних та етнографічних матеріалів («Галицько-руські анекдоти», «Галицько-руські народні легенди», «Коломийки», «Колядки та щедрівки»).
1933 – Роман Андріяшик – український письменник, журналіст, лауреат Шевченківської премії за роман про Ю. Федьковича «Сторонець».
9 травня відзначають:
- День Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Події 9 травня:
1913 – перший політ гідроплана С-10 «Гідро» Ігоря Сікорського.
1945 – офіційна перемога СРСР над нацистською Німеччиною. На ЦА ім. М. В. Фрунзе приземлився Лі-2 з екіпажем А. И. Семенкова, що доставив у Москву акт про капітуляції нацистської Німеччини.
Чи знаєте ви, що:
Тварини передбачають майбутнє. Всім відомо про щурів, які тікають з корабля, що має загинути. Моряки ніколи не сумніваються у правдивості цієї прикмети.
Під час Другої світової війни через Північне море великі морські каравани здійснювали регулярні рейси, везучи з портів Великобританії до Радянського Союзу продовольство та зброю. Однак, цей морський шлях патрулювали німецькі підводні човни та літаки, тому не всім кораблям судилося дістатися місця призначення. І ось у Мурманську начальство почало підмічати, що під час стоянок моряки то з одного, то з іншого корабля всіма правдами і неправдами намагаються перевестися на інший, хоч і гірше захищений човен. Після проведення негласного розслідування виявилося, що люди переводилися саме з того корабля, з якого перед виходом у море тікали пацюки. Моряки стверджували, що потім ці судна завжди гинули.
За поширення паніки кілька моряків було розстріляно. Після цього розмови про щурів і переведення припинилися. І лише пацюки продовжували покидати приречені на загибель кораблі…
