Одесу завжди зображують на мапах, як велике, трохи вигнуте півмісяцем місто на берегу чорного моря. густота населення, якщо вірити енциклопедії, 4672 на квадратний кілометр. 600 км до туреччини. 500 до києва. 180 до молдови (або 40, якщо вам саме до молдови, а не до кишинева). 110 до миколаєва. 300 сонячних днів на рік. місто фонтанів та балконів, що регулярно падають на голови. щось найдовше у европі та п'яте за розміром у світі. або третє. пляжі, шахраї та привоз.
на деяких мапах додають, що одеса - столиця гумору і батьківщина третини голлівудських зірок. тут вигадали юдейські погроми, велосипед, радіо та звичку тикати пальцем в сало, щоб перевірити, чи не помер кабан своєю смертю від старості.
але у картографічне зображення одеси закралася прикра помилка. насправді одеса - острів. досить очевидна річ, у чому легко переконатися, якщо відійти від штаб-квартири всесвітнього клубу одеситів на пару кілометрів у будь-якому напрямку.
звичайно, одесу фізично планували як частину материку, але так сталося, що з часом одеса перетворилася на острів. таке інколи буває з містами, коли в них замість доріг будують стіни. це відомий факт, занотований ще дарвіном під час відомої подорожі на "біглі". він першим звернув увагу, якщо взяти здорову людину та помістити її у відокремлене культурне і історичне середовище, попестити самолюбство розповідями про унікальність, то людина консервується в справжнього одесита - обмеженого знанням світу лише околицями потьомкінськіх сходів, з ампутованою волєю до змін (бо навіщо щось міняти, коли на острові є все, навіть свої мова і міфологія), а тому і вимушено аполітичною в силу своєї політичної слабкості, існуючого у окремій реальності, але такого одесита, що вміє добре терпіти і навіть жартувати, коли його грабують. теорія консервації дарвіна. почитайте. там це добре розжовано.
але є велика надія, що одесу з часом все ж таки почнуть малювати правильно - не як замкнутий на собі і в собі острів, а як частину материку - такою, як її і замислювали - вільною, різноманітною і цікавою. як вир ідей і інновацій. як двигун торгівлі та прогресу. як хаб, що поєднує світи діккенса і франко, бабеля і міллера, а не кладовищем імперських символів, поставленних з єдиною метою - кожного разу нагадувати, що ти островитянин.
