Сучасний рівень виробництва гречки в Україні не задовольняє потреб переробної галузі й експортного потенціалу України.
Посівні площі під гречкою постійно зменшуються: із 573,5 тис. га у 2000 році до 137 тис. в 2015 (дані Держкомстату). Природно, валовий збір зерна гречки зменшився з 480,6 тис. тонн в 2000 році до 110 тис. у 2015 році, пише «Урядовий кур’єр».
Дефіцит гречки в Україні цього року становить як мінімум 110 тис. тонн, адже валовий збір скоротився на 14—17% порівняно із минулим роком через зменшення посівних площ культури з 186,4 тис. га торік до нинішніх 137 тис.та засушливі погодні умови, які зменшили врожайність культури на 16%.
Скорочення сировинної бази призвело до зменшення на внутрішньому ринку пропозиції готової продукції, і як наслідок — різке підвищення цін на гречану крупу в торговельній мережі. Стабільно висока ціна на гречану крупу тримається протягом останніх двох років і у зв’язку зі зменшенням валового виробництва зерна є велика вірогідність, що це зростання цін — не останнє.
Для забезпечення потенціалу ринку зерна гречки (внутрішнього та експортного) з розрахункових 500 тис. тонн необхідно мінімально збільшити площі під гречкою до 255 тис. га, за стабільної врожайності навіть в теперішніх екологічних умовах — до 20 центнерів з гектара. Ідеться про впровадження нових високопродуктивних зі стабільною врожайністю сортів мінімум до вказаної врожайності, які реалізують генетичний потенціал за інтенсивних технологій, а також науково обгрунтоване раціональне розміщення посівів гречки у регіонах України.
Розрахункові межі грунтуються на реаліях норм споживання на людину (за даними інституту дієтології, 6,8 кілограма гречаної крупи із 10 кілограмів зерна гречки), що становитиме для 30 мільйонів населення України, яке вживає гречані продукти, до 300 тисяч тонн зерна з урахуванням хронічно хворих (діабет, радіаційне опромінення, шлункові захворювання) та мінімум 200 тисяч тонн зерна згідно з експортними замовленнями.
Щоб збільшити виробництво гречки, терміново з наступного маркетингового року потрібно ввести виплати (дотації) сільгоспвиробникам на гектар посіву гречки, тобто змінити державне ставлення до захисту власного ринку гречки та підвищити професіоналізм і відповідальність керівників та спеціалістів у галузі гречаного виробництва.
А керівництву Мінагрополітики з його схильністю до вирощування соняшнику, ріпаку, сої та кукурудзи слід нагадати про рівень руйнації структури українських чорноземів цими культурами, а також те, що економічний ефект за показниками рентабельності та чистого прибутку виробництва гречки, що посідає третє місце після соняшнику та сої, вельми істотний, не кажу вже про відповідальність за збереження життя і здоров’я нації. На жаль, міністерство навіть не забезпечило наявності в 2015 році додаткових форвардних площ посівів на 60 тис. га.
Слід посилити інноваційну діяльність, фінансуючи науково-дослідні установи. Потрібно впроваджувати у виробництво нові сорти та вдосконалювати технології їх вирощування. До речі, селекційні дослідження з гречкою проводять у двох науково-дослідних установах — ННЦ «Інститут землеробства НААН» та Інститут сільського господарства Північного Сходу НААН. Нині рівень потенційної врожайності новостворених сортів (3,5—4,9 т/га) не реалізується у виробництві насамперед через погіршення культури землеробства, недостатнього ресурсного забезпечення технологій вирощування.
Не варто забувати, що гречку можна використовувати як додатковий резерв — пожнивні та повторні посіви, для цього створено ранньостиглі сорти з достатнім рівнем урожайності. А ще враховувати, що пізні посіви цієї медоносної культури значно збільшать виробництво лікувального гречаного меду, що є значним додатковим аргументом збільшення посівів гречки.
