Все частіше на очі трапляються новини, які неймовірно розкривають усю красу руського миру та яскраво характеризують пересічних росіян. А потім ти задаєшся питанням, чому від цих новин аж рябить в очах зараз, але ти не бачила їх доволі тривалий час. Й одразу знаходиш відповідь: ти все життя жила біля кордону з росією, тому ці новини були постійно на слуху й ти спочатку жахалася, потім сміялася, а потім ти перестала на них звертати увагу, бо воно тобі не треба, бо ти викреслила росію з свого життя, бо це усе десь там далеко, куди ти ніколи не поїдеш, ніколи з цим не перетнешся, ніколи в це не вступиш. Це життя було відділено від тебе лінією кордону, тому тобі просто було байдуже. Дивних людей, девіантного суспільства тобі вистачало й у рідному місті, щоб ще звертати увагу на чуже.
А потім це чуже життя одним ударом «ГРАДу» знесло твою байдужість, спокій й влетіло у в твоє місто спочатку снарядами, а потім окупацією. Й тобі хочеш не хочеш, а доводиться відслідковувати усі новини з лав ворога, щоб знати його щосекундне бажання, чути його дихання, його сморід, щоб не пропустити новий удар.
З кожною новиною ти шкодуєш, що не приділяла уваги твоїм геополітичним сусідам. З кожною новиною ти розумієш, чому цей сусід скажений та є носієм девіантної поведінки критичної більшості суспільства. З кожною новиною ти стаєш витриманіша, спокійніша, зібраніша, бо розумієш, що це війна надовго, й готуєшся до цього.
Шкода, що ці новини не показують пересічним європейцям. Бо там люди досі не розуміють чому йде ця війна, й буде йти довго, й зрештою дійде до них, якщо весь світ не об’єднається й не зупинить росію. Бо критична більшість людей в Європі досі думає, що війна, це одна людина, путін, й як її не буде, війна скінчиться.
А ще думають, що у війні винна Україна, якось там не так себе поводила. Згадайте, були ж розмови про «громадянську війну», «самі винні».
Але, все ж таки, більшість політиків та й громадян країн, які не знають росію, не звертають на неї уваги, бачать тільки одну грань росії, бізнесову, наприклад, чи туристичну, чи культурну, вони не бачать основної грані- суспільства. Критичної маси людей, які й є війна. Для яких й створена ця війна, як страт для реалізації їх темних потреб.
Війна – це люди, от в даному випадку, це критична більшість населення росії, без означення національності. Просто – мешканці росії. Бо ж росія, це багатонаціональна країна, де багатонаціональні люди називають себе – росіяни або руські.
Так ось, ця критична більшість, а це понад 80%, це заздрісні, жадібні до чужого, ненависні люди з психологічно-генетичними відхиленнями, які не можуть, щоб не знищувати. Як не дотягнуться до когось, то знищать самі себе.
Це люди радянського типу мислення, які настільки звикли жити у гетто, писати доноси, знищувати, що не вміють жити по іншому.
Вони просто не розуміють, як це – жити та не красти, не вбивати, не мститися, не знищувати, не руйнувати.
Тому, як немає кого вбити чужого, росіяни вбивають своїх.
Ця віна, це війна ментальностей, війна світів настільки різних, що це реально виглядає, як війна білого з чорним.
Війна випускає з людини усе те, що вона старанно приховувала, бо ж були встановлені суспільні маркери поведінки. Й ось тобі сам президент каже, що цих маркерів більше немає, є свобода, щоб вбивати, свобода, щоб писати донос, бо ж навколо усі, хто живе краще за тебе – то ворог народу.
Війна не міняє людей, вона робить їх тими, ким вони буле усе життя. Тому зміни у суспільстві, як на росії так й на окупованих територіях колосальні. Люди просто випустили з себе звіра, серпастого, молоткастого, червоного звіра, який хоче крові, знищення, помсти за своє особисте нікчемне життя.
Це суспільство, де критична більшість морально та психологічно готова до війни, готова красти, вбивати, ґвалтувати, виправдовувати це насилля «они же там все укро-фашисты», «насилуй українок, они не люди», «убивай хохлов, они живут лучше нас», воно з’явилося не вчора, не рік чи навіть 10 років тому, воно було завжди, ми просто не звертали на нього увагу, бо були зайняті виключно своїм життям. А на росії в цей час зрощували армію вбивць.
Зрощували розвитком сатанізму у церквах, зрощували вихованням молоді у агресії та боулінгу, зрощували, підтримуючи сексуальне та побутове насилля.
Перше, що зробили росіяни на окупованих територіях, вони надали підтримку люмпенізованим прошаркам охлосу. Вчорашні крадії, корупціонери, п’яниці, наркомани сьогодні стали депутатами, ватажками, лідерами суспільства в ОРДЛО.
Критична більшість росіян ніколи не припинить війну. Ніколи не припинить вбивати, красти та ґвалтувати. Це їх сутність. Як сутність хижого звіра, яку не змінити, можна звіра видресирувати, але змінити – ні.
Шкода, що ці новини не показують пересічним європейцям. Бо там люди досі не розуміють чому йде ця війна, й буде йти довго, й зрештою дійде до них, якщо увесь світ не об’єднається й не зупинить росію. Бо критична більшість людей в Європі досі думає, що війна – це одна людина, путін, і як її не буде, війна скінчиться.
Шкода, що світ думає, що росію зупинить дипломатія, якісь культурні чи релігійні установи, емпатія, перемовини, чи ще якась толерантна дурня. Світ не розуміє, що росіянам подобається вбивати, грабувати та ґвалтувати. Це задовольняє їх первинні потреби.
Світ досі не зрозумів, що на Україні росія не зупиниться.
Бо росія, це не путін, а десь 60 мільйонів людей, які ображені на життя, заздрять сусіду, заздрять усім, хто живе краще, ненавидять щасливих та успішних, хочуть покращити своє життя за рахунок майна інших людей, є носіями девіантної поведінки та психологічних розладів. А ще, росія ніколи не зможе створювати щось, вона звикла грабувати, використовувати ресурс людей та країн.
Тому мені шкода, що ці новини не транслюють на весь світ. Світ має зрозуміти, що таке росія, бо країна – це не тільки культура, балет, театр, кіно, туристи та бізнес, країна – це бажання та потреби критичної більшості населення, тому якщо населення хоче вбивати, воно буде вбивати.
Мешканець Калінінградської області поклав газовий балон на рейки, щоб пасажири потягу запізнилися на роботу. Він заздрив їм, що вони мають роботу.
Пасажирський потяг прямував із міста Радянськ до Калінінграда. Вранці 2 квітня на 23-му кілометрі перегону Поліськ—Гур’євськ, поряд із селищем Костянтинівка, поїзд наїхав на газовий балон і зійшов із рейок. Балон на жаль не вибухнув, тому постраждалих не було – зі потягу евакуювали 207 пасажирів.
Слідчі вийшли на 20-річного мешканця Костянтинівки Дмитра. Хлопець зізнався, що вранці поклав балон порожній на рейки. Діма не очікував, що вагони зійдуть із рейок: хлопець думав, що машиніст зупинить поїзд і пасажири пішки підуть на роботу та запізняться й їх за це покарають звільненням. Він заздрив людям, що мають роботу.
В цій новині кристалізація критичної більшості мешканців росії: знищити усе, за будь яку ціну знищити усе навколо себе!
Олена Степова
