"АТОВЦІВ – НА ГАЙКИ? " - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

"АТОВЦІВ – НА ГАЙКИ? " - Дмитро "Калинчук" Вовнянко

Цікаву історію розповіли мені харківські волонтери. У питанні працевлаштування ветеранів АТО виникла загрозлива тенденція. На тлі у цілому задовільної ситуації з працевлаштуванням ветеранів на спеціальностя робочих (робочих, будівельників, тощо) проблеми виникли у людей, які пішли в армію з посад керівників середньої ланки.

Мені розповіли, що з'явилося чимало випадків, коли у вакансії начальника відділення, або департаменту, людині з довоєнним досвідом такої роботи відмовляють, коли дізнаються про її участь в АТО. Причин відмови або не називають взагалі, або наводять щось таке, що на вуха не лізе. По факту, людей з вищою освітою та досвідом організаційної роботи, відправляють працювати «на мазуту та на гайки».

Чому мене це зачепило? Бо зразу у пам'яті постали «афганські кооперативи», кінця 80-х. Тоді, якщо хтось уже забув, маси ветеранів-афганців, відфутболених на підприємствах та таких що потрапили в кар'єрний затор, пішли створювати кооперативи, де на роботу брали тільки своїх. Це призвело до формування там кругової поруки і тези «своїм – усе, всім іншим – закон» виведеної на рівень життєвого принципу. Зібралися в тих кооперативи люди різні – десантники, розвідники, підривники, спецназівці. Конкурентів-нефронтовиків, вони як правило за людей не вважали, і в конфліктах з ними засобів не обирали. Скільки таких «афганських кооперативів» тоді зійшли до рівня рекету і криміналу – хто пережив, той пам'ятає.

Насправді наявність «атошних фірм» - уже реальність. І підтримку такі фірми уже мають в т ч на рівні Верховної Ради. Але зараз схоже на те, що хтось твердо вирішив поповнити «атошні фірми» керівничими кадрами, рівня професійних менеджерів і економічних фахівців.

Наслідки, вочевидь, згодом відчують саме ті компанії, які зараз футболять менеджерів-атовців. Інвестиційної привабливості Україні така ситуація явно не додасть.

То мене цікавить. Чому футболять з фірм керівників-ветеранів? Це «ватність»? Це небажання мати працівника, якого щодня можуть призвати? Це ще якісь страхи? І головне – наскільки це поширено? Таке явище притаманне тільки східним областям, чи воно загальнонаціональне?

Дмитро "Калинчук" Вовнянко


Loading...
Loading...