Важлива для мене людина ледь не розбилася на смерть. І його побратими теж. Поламані ребра та хребетні диски. Струс мозку та забиті легені. На великій швидкості, після бойового завдання, був вибір - в будинок, чи перекинутися разів десять на повороті. Відмовили гальма. Бо автівки військових витримують зараз величезне навантаження. І якщо ти встиг врятуватися від мінометного обстрілу, вивозячи й поранених, або вчасно вийшов з тилу ворога й залишився живим - то загинути можна й по дорозі назад, до своїх, через такі технічні речі.
Я знаю, що ти це прочитаєш. Одужання тобі і твоїм побратимам. Я завжди пропускаю через себе такі речі, і мені невимовно соромно, що я маю змогу жити в тилу (хоча над нами чи не щоночі літають шахеди, а с-300 били й будуть бити зовсім недалеко від мене, бо є куди) - а ти, і хлопці, що виконують для нас, цивільних, таку страшну ризиковану роботу, втрачаєте якщо не життя, то здоров'я.
Яке наївне побажання - "бережіть себе". Як??!
Як берегти себе на війні?
Я згадую трасу, зі сходу на захід, забиту вщент біженцями від бомбардувань. Це було вже в Хмельницькій області. Початок 2022 року. Позаду пекло. Вже наче можна трохи видохнути. Але біженці на дорогих автівках виїздили на зустрічну, обганяючи тих, хто в заторах, в черзі, чи не в кожній автівці діти. Хтось не поступався. Хтось в супроводі поліції з мігалками потребував виїхати швидше за інших, бо темрява, і ніч насувається швидко, а черзі на трасі кінця й краю не видно. Когось чекала Польща, Німеччина, або ж Буковель....
І вони гинули на дорогах. Рятуючись від війни, виїжджаючи на зустрічну смугу - вони гинули там же. Я бачила чисельні ДТП. Коли можна було загинути від ракет - вони гинули в ДТП.
Хочу сказати, що безглуздо, але я нікому не суддя.
А військові - це інше. Я би сказала, бережіть себе - але на війні вберегти себе - це як? Не йти на завдання? Не витягати поранених? Не воювати зовсім? Втекти? В тил, закордон, від себе, від совісті, від закону, від принципів?..
Одужання тобі, Бро. І твоїм побратимам.
Дякую тобі за все.
