"Блокування кордону – операція проти України та нової польської влади" - Микола Княжицький

"Блокування кордону – операція проти України та нової польської влади" - Микола Княжицький

Справою блокування українсько-польського кордону зацікавилися західні медіа. Репортаж про безправ’я, яке твориться на основних шляхах «коридору життя» для України, написали зокрема «The New York Times» i «Reuters». Під час перебування на кордоні з польського боку їхні журналіст побачили, що в чергах стоять вантажівки з сотнями дронів, пікапи, прилади нічого бачення та інше озброєння для наших солдатів.

Вони побачили те, про що з самого початку блокади кордону говорили наші перевізники, волонтери і журналісти. Про скандал, який відбувається на кордоні я говорив з польськими політиками, написав численні статті, зняв відеоблоги, давав інтерв’ю і написав звернення до наших міністерств.  

Усе було видно та зрозуміло від першого дня блокади та озвучення її організаторами своїх вимог – нездійсненних і розрахованих на перекриття Україні «коридору життя».  

«Коридор життя» – заручник 50 осіб.

Спростувати повідомлення західних видань вирішив Марцін Оцєпа, заступник міністра оборони в уряді Матеуша Моравецького, який завершить свою діяльність у понеділок 11 грудня. Цього дня уряд не отримає вотум до віри у Сеймі, натомість нова коаліція вибере на посаду прем’єр-міністра Дональда Туска.  

У телевізійному інтерв’ю Оцєпа «категорично спростував» інформації західних медіа, завивши, що військові конвої супроводжує Військово-патрульна служба Війська польського. Їх ніхто не зупиняє, це привілейовані вантажі, отже вони «не є заручниками жодних протестів».

Що ж, віце-міністр оборони нарешті визнав правду, яка полягає в тому що основний «коридор життя» для України став заручником групки з 50 осіб та політичної гри партії Право і справедливість, яка перебуває у процесі відходу від влади.  

Ситуація, в якій учасники блокування кордону отримали можливість зупиняти, перевіряти й не допускати вантажі з танками,БТРами , артилерією і снарядами для ЗСУ, стала вершиною безправ’я. Невже  Польська держава – як член НАТО – припинила б своє існування?

Невже замість неї на нашому південно-західному кордоні з’явилося утворення, в якому правлять бал всі, кому не ліньки: ображені на світ перевізники, фермери, яких не влаштовують ціни на їхню продукцію, та російська агентура? Ні, звичайно.

Іронізую, бо в справі блокування все стає на свої місця.

Органічний зв’язок Орбана з Москвою  

Презентуючи свій кабінет міністрів (8 грудня), Туск заявив, що кордон з Україною, це стратегічне місце для Польщі. А блокування кордону, це питання національної безпеки Польщі, отже блокування має завершитися, хто б не організував протести на кордоні.

Я впевнений, що саме так і станеться, коли польські міністерства та служби очолять професіонали, люди віддані своїй країні, Європейському Союзові та НАТО. Ті, хто розуміє, що наступною мішенню Росії після України буде Польща, отже допомога воюючій країні - це захист власної безпеки.

Під час свого виступу Туск звернув увагу на «незрозуміле взаємне захоплення собою» – як він висловився – Ярослава Качинського і Віктора Орбана. Туск додав, що угорський прем’єр-міністр відверто перейшов на російські позиції. «Його зв’язок , наголосив Туск, з Путіним і Москвою є органічним».  

Майбутній польський прем’єр заявив, що під час засідання Європейської ради (14-15 грудня, прийматиметься рішення про допомогу Україну на суму 50 мільярдів євро та про початок переговорів про вступ України до ЄС) він рішуче виступить у справі України, Угорщини та Орбана. І додав, що з голосом Польщі рахуватимуться лідери інших держав.

Аналізуючи причини блокади на кордоні та затягування процесу формування уряду Дональдом Туском і коаліцією, яка його підтримує, маємо пам’ятати, що одним з мотивів продовження блокади було недопущення Туска до виступу на засіданні Європейської ради. Вороги нашої євроінтеграції прагнули , щоб представницьким голосом країн Центрально-Східної Європи вважалася позиція Орбана, а не Туска.