Я б оголосив велике різдвяне перемир'я. Не з ОРДЛО. А в середині держави. У внутрішній громадянській війні ідеологій, політичних дискурсів і уподобань.
Принаймні до кінця січня, до часу Ч, на який американська розвідка прогнозує вторгнення путінських головорізів.
Я би припинив взаємний вогонь на винищення між політиками.
Відвів би від лінії зіткнення армії ботів і тролів, хейтерів і булерів. Роззброїв би інформаційних найманців.
Зачохлив би зброю масового знищення- якою є так звані ток-шоу на телебаченні і в ю-тьюбі та інші п'ятихвилинки ненависті, зачинив би двері телестудій до перших чисел лютого.
Перестав би платити зарплату партійним пропагандистам, політтехнологам, так званим політологам і навіть соціологам з їхніми політичними рейтингами, які роз'ятрюють політичні пристрасті між пересічними українцями.
Оголосив би тимчасовий мораторій на публікації псевдорозслідувань, псевдовикриттів і інших видів зливу компромату та політичного публічного доносительства.
Призупинив би кримінальні справи та інше переслідування опозиції.
Відмовився би від закликів до усіляких майданів, майданчиків, маршів і пікетів, окрім тих, які націлені на єдність нації перед лицем спільної небезпеки.
Жоден Байден, жодне НАТО, жоден байрактар нам не допоможе, якщо ми перед лицем можливої навали, як ні в чому не бувало, продовжуватимемо чубитися одне з одним.
Це буде час зрозуміти й потиснути руку своєму опонентові, відчути, що ми попри непримиримі ідейні, культурні, мовні й геополітичні розбіжності - один народ.
Бо нема нічого гіршого, як ті древні князі на Калці, зустрічати орду розрізненими ворогуючими між собою колонами.
Нам конче потрібен місяць повної політичної тиші.
Щоб не прогавити шум моторів ворожих бомбардувальників...
Ну а якщо минеться, ніщо не завадить нам з часом повернутися до нашого улюбленого суспільного холівару.
