Коли світ розгойдується під натиском глобальної нестабільності, а Україна веде запеклу боротьбу не лише за територію, а й за право бути цивілізованою державою в епоху варварства, новина з Вашингтона про проєкт бюджету США на 2026 рік стала чітким, хоч і жорстким сигналом: надії на безумовну підтримку зникають, залишається холодний розрахунок. Документ, представлений адміністрацією Дональда Трампа, з перших рядків демонструє зміну філософії: міжнародна допомога більше не сприймається як інструмент співпраці й розвитку, а як розмінна монета в геополітичному торзі.
Для України, яка майже десятиліття утримує лінію оборони не лише за свою державність, а й за принципи Заходу, це означає фундаментальний виклик. Медична система, яка й без того працює на межі виживання, опиняється перед загрозою втрати одного з найважливіших джерел фінансування, ресурсів та експертизи. США — найбільший донор гуманітарної, інституційної та технічної допомоги в українській охороні здоров’я. І тепер ця підтримка може зникнути.
У запропонованому бюджеті міжнародні програми США (функція 150) урізаються на 84%. З $58,7 млрд у 2025-му до $9,6 млрд у 2026-му. Це не «коригування», це — фінансова різанина. Найбільш відчутно постраждає саме те, що формувало спроможність України тримати медичний фронт: Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) практично знищується, програми глобального здоров’я (GHP) втрачають 62% фінансування, підтримка ООН і ВООЗ — призупиняється.
USAID з 2014 року був одним з ключових рушіїв українських реформ. Саме через нього реалізовувалися програми з електронного здоров’я, реформування фінансування системи, підвищення якості медичних послуг, підготовки лікарів, боротьби з туберкульозом, ВІЛ/СНІДом, підтримки первинної ланки, закупівлі обладнання, реабілітації. Саме USAID допоміг створити міцне підґрунтя для Національної служби здоров’я, провів сотні тренінгів, підтримав впровадження медичних інформаційних систем.
Тепер це все може зникнути. Більше того, реорганізація USAID — це не просто скорочення фінансування. Це — злам механізму. Замість агенції, що працює з громадянським суспільством, з лікарнями, з місцевими адміністраціями, ми матимемо бюрократичну структуру в Держдепартаменті, яка діятиме виключно у зовнішньополітичних інтересах США. Програми, які ще вчора допомагали ремонтувати амбулаторії в Херсоні чи навчати лікарів у Краматорську, завтра просто зникнуть зі стратегічного плану.
Те саме стосується Всесвітньої організації охорони здоров’я. ВООЗ не ідеальна. Але саме вона координувала протидію COVID-19, підтримувала поставки вакцин, допомагала створити нормативні документи у сфері контролю інфекцій, розвитку реабілітації, психічного здоров’я. Україна отримувала експертизу, обладнання, технічні візити. Скасування внесків США фактично залишає ВООЗ без 30–40% свого бюджету. І це означає скорочення допомоги всім — включно з Україною.
Ще тривожніша ситуація з гуманітарною допомогою. У 2023 році США надали Україні понад $2 млрд на гуманітарні потреби — від відновлення лікарень до забезпечення біженців, закупівлі ліків, фінансування служб реабілітації. Вже сьогодні, у травні 2025-го, ці програми заморожуються. Частину коштів перекинуто в новий Фонд America First Opportunity (A1OF), створений нібито для підтримки «стратегічних партнерів». Такий собі фонд геополітичного обслуговування, з чітко зазначеними країнами: Індія, Йорданія, кілька африканських держав. України в переліку немає. Жодного рядка. Жодного слова. Навіть згадки.
І це — не випадковість. Це — тенденція. Принцип «Америка передусім» означає відмову від універсальності. Універсальність — це коли допомагаєш тому, хто потребує. Тепер — допомагаєш тому, хто вигідний. Україна, попри всі жертви, попри вклад у світову безпеку, наразі не виглядає достатньо «комерційно цікавою» для адміністрації США. І медична сфера — найменш пріоритетна.
Удар буде багатошаровим. Перше — зникне підтримка лікарень у регіонах. Друге — замороження реформ у МОЗ: технічна допомога в розробці політик, стратегій, аналізі даних, моделюванні реформ. Третє — криза в НСЗУ: частина експертизи та інфраструктури цифровізації залежала від міжнародної підтримки. Четверте — скасування більшості проектів міжнародної співпраці в областях: від побудови нових корпусів до навчання медиків.
Але найгірше — це удар по довірі. Система реформ охорони здоров’я в Україні трималася на двох китах: політична воля (яка завжди коливалася) і міжнародна підтримка. Якщо другий кит зникає — вся конструкція хитається. МОЗ ризикує втратити інструменти аналізу політики, управління реформами, моніторингу ефективності. НСЗУ — втратити темп цифровізації. Лікарі — доступ до навчання. Пацієнти — до послуг.
У цьому контексті роль організацій, таких як ГО «ЕАЦ Медичний Конструктор», набуває принципово іншого змісту. Від аналітика — до учасника порятунку. Ми не маємо більше розкоші очікувати на донора. Маємо діяти як організатори нової стійкості. Від просвітництва — до архітектури рішень.
Що це означає практично?
Потрібно провести аудит всіх наявних ресурсів у сфері охорони здоров’я — не тільки фінансів, але й управлінських, інтелектуальних, людських. Що є? Що зникає? Що можна замінити? Чим?
Розробити нову модель медичної підтримки, засновану на внутрішніх можливостях і мінімальній зовнішній допомозі. Модель, де ключову роль відіграють місцеві бюджети, громади, інститути громадянського суспільства, лікарняні мережі.
Інвестувати у знання: HTA, цифрові системи, управління проектами, медична економіка. Підготувати людей, які не просто отримують гранти, а будують системи.
Переосмислити пріоритети: збудувати мережу лікарень, які здатні вижити навіть без імпортного фінансування. Це означає економічну ефективність, енергонезалежність, автономність.
Рекомендації для уряду, МОЗ, НСЗУ
Створити оперативну міжвідомчу групу з реагування на нову міжнародну політику США.
Перепрофілювати частину внутрішнього бюджету на підтримку критично важливих програм охорони здоров’я.
Впровадити антикризову дорожню карту адаптації медичної системи до нових умов: від регіональних лікарень — до системи крові.
Забезпечити стратегічну сталість реформ: не згорнути те, що вже зроблено, а навпаки — зробити ефективні практики системними.
Створити спеціальний фонд внутрішньої солідарності для підтримки лікарень у зонах підвищеної загрози або тих, що втратили донорське фінансування.
Ми — на межі. Але це межа не поразки. Це межа переосмислення. Бюджет США 2026 — це не лише про гроші. Це про кінець ілюзій. Україна має нарешті зрозуміти: єдина незнищенна сила — це власна спроможність. І саме тому ми зобов’язані перейти від запитів до відповідальності. Вижити — означає організуватися. Перемогти — означає перебудуватися. І наша медицина має стати однією з перших галузей, яка це зрозуміє.
