"Ціна свободи висока.
Нам дуже важко, адже вогнева перевага на боці противника. Попри все, ми тримаємося. Ситуація складна, однак контрольована.
Ми вимушені вести маневрену оборону, займати більш вигідні рубежі та позиції. Але кожний метр захопленої окупантом землі залитий його кровʼю."
Валерій Залужний
Поясню про що йде мова.
Війна з Росією - це протистояння світоглядів, ресурсів та технологій.
Морально ми вже перемогли - бо правда на нашому боці. Коли до зазомбованих росіян через холодильники та кладовища дійде, що відбувається насправді то вони почнуть бунтувати як це було у 1905 та 1916. І це - питання часу.
(Російсько-японська війна у 1905 році виснажила військово-економічний потенціал імперії Романових і змусила піти на територіальні поступки на користь Японії. Криза, що була викликана Першою світовою призвела до розвалу Росії)
Технологічно ми відірвалися від них на декілька десятиріч. Протитанкові "Стугни", балістичні "Вільхи", крилаті "Нептуни" - це наш оборонпром та це реальність. На підході найсучасніші комплекси фронтових ППО власного виробництва, які змінять хід війни. Та ще багато чого. На жаль унікальна гаубиця "Богдана" не пішла в серію, але сподіваюся це теж питання найближчого майбутнього.
І це в протидію російськім застарілим танкам та системам наведення для ракет і літаків, які вони збирають з гівна та палок (точніше зі старих або побутових мікросхем які вдається тупо законтрабасити в США та Тайвані)
А ось війна ресурсів поки що на жаль не на нашу користь. Просто тому, що в них П'ЯТИКРАТНА перевага в усьому плюс власні енергоносії.
Рашисти розраховували на легку перемогу, тому просто зайшли до нас танковими колонами. Але з бронетехнікою ми впоралися. Також наша ППО не дозволила їм одержати перевагу в повітрі. Та й з людським ресурсом у кріпацької, протравленої алкоголем Росії що ментально залишилася у вісімнадцятому сторіччі, також все сумно - росіяни в масі дуже погані солдати.
Тому окупанти були змушені піджавши хвоста відступити з трьох вже окупованих областей. Але на третій місяць війни вони намацали тактику яка дозволяє продовжувати агресію. Мова йде про артилерію.
Ствольної артилерії та РСЗО в них дуже багато, незрівняно з нами. Боєприпасів теж. Тому вони почали використовувати тактику випаленої землі. Сконцентрувавшись на декількох ділянках фронту здійснюють потужні артилерійські удари, за ними починають штурм бронетехнікою та піхотою. В дев'яти випадках з десяти наші хлопці такі штурми відбивають, але перевага в арті діє як об'єктивний фактор і одну позицію з десяти доводиться залишати.
В травні і на початку червня ціною витрат тисяч тонн боєприпасів та великих людських втрат рашисти забезпечили собі просування десь у сім кілометрів на тиждень.
Але вони все розуміють і йдуть ва-банк. Зараз вони посилили тиск. Тому ми змушені маневрувати, тобто максимально виснаживши ворога з метою збереження життя наших військових відходити на нові позиції, залишаючи час від часу населені пункти.
Це не просто правильна тактика, це стратегія - що єдино можлива. Ресурс боєприпасів у рашистів гігантський, але не безмежний. Гарматні стволи теж зношуються, а для їх виробництва потрібні західні станки. Тому ми зараз стратегічно виснажуємо противника, максимально зберігаючи власний ресурс ціною реально невеликих територіальних поступок.
Наступати ми поки що не можемо. Для цього треба дооснастити війська та навчити мобілізованих, отримати та освоїти зброю яку нам вже надають союзники й партнери.
Я не арестович. Я офіцер. Тому не хочу бовтати і робити дебільних прогнозів, бо на війні це безглуздо. Але так скажу - мій Головнокомандувач все чітко і лаконічно сформулював(читай вище). Найближчі місяці нам, в першу чергу тим хто зараз героїчно б'ється на Донеччині буде тяжко. Ми будемо виснажувати ворога, при необхідності відходити. Але це не те мoскoвітске безглузде "ні шагу назад" - це період, коли просто треба встояти та дочекатися свого часу, щоб кінцево перемогти.
Ворог виснажується і виснажує нас. Але ми воюємо за свою землю і наше командування знає точно що треба робити. Тож працюємо та воюємо кожен у своєму секторі відповідальності.
Так переможемо!
