Навздогін про історію з Поляковою на весіллі експрокурора.
Не про Полякову, не про її талант, не про її особисті якості. А про обопільне формування репертуару і виступів Полякової - та потреб і бажань аудиторії. Просто щоб трохи замислились, що таке взагалі естрада в українському варіанті.
Років 15 тому я брав участь в кастингу в Шустера - пробувався на співведучого (так, був і такий епізод в моїй біографії, коли я ще був молодий і веселий). Природно, не підійшов. Так от, одночасно там відбувався кастинг на іншу роль: розкішна висока блондинка мала за сценарієм шоу виходити під час дискусії на сцену і замітати підлогу - була якась така ідея. Я почув розмову продюсера, для чого така дивна в нібито серйозному політичному шоу роль. Щоб не нарватись на звинувачення в сексизмі, переповім пояснення коротко: "бидлу, щоб зайшла складна політика, про котру ми задвигаємо, треба відволікатись час від часу на гарну тьолку, щоб в голові встигло закріпилось те, що ми тут озвучуємо, і не було надмірної втоми".
І от цей принцип всюди. І продюсери Полякової також вважають вас бидлом. В мене були знайомі співачки - не найгірші, до речі. І от вони часто чули від продюсерів (тобто, тих, від кого залежить заробіток і місце в плей-листах): "твій голос надто хороший, техніка виконання надто якісна, тексти занадто розумні для аудиторії, якщо ти хочеш, щоб вона була велика".
По факту це свідоме скерування на обидлення. Адже факт: кліпи, щоб стати рейтинговими, крутяться на олігархічних каналах. А там базова задача - виховати бидло, котре легко потім вести на виборчі дільниці з голосами за правильного кандидата.
Так що насправді ця історія не про Полякову - сяку-таку або шляхетну організаторку фінансової підтримки ЗСУ. Це історія про формування бидлопопиту, щоб мати легко маніпульоване бидло, котре платитиме за бидломузику, бидлополітику, бидлопослуги, під що треба підбирати і обидлювати навіть якісні кадри, репертуар, товари, політиків, партії...
