Я не знаю особисто ані Віталія Шабуніна, ані Олександра Цивінського, ані Богдана Буткевича.
Але маю досвід роботи в адміністраціях трьох Президентів України та активної участі в трьох Майданах, як активіст громадянського суспільства.
Авторитаризм не запроваджується одномоментно — поступово накопичується, аж поки їм не почне смердіти.
І спокуса вирішити всі проблеми тиском репресивної машини — це не є чимось унікальним. Влада за своєю суттю тяжіє до цього.
Стримують лише запобіжники: баланс влад, сильний парламент і незалежний суд, професійні й незалежні медіа та дієве громадянське суспільство. Коли запобіжники слабшають — спокуса зростає.
Можу вам сказати свою думку, що я бачу зараз: відбувається черговий тест на можливість запровадження авторитаризму в Україні російського типу. І хтось дуже грамотно підставляє діючого Президента України Володимира Зеленського.
Це було очікувано — ворог сплановано розхитує Україну зсередини і нарощує тиск зовні.
В цих умовах треба бути дуже обережними в оцінках, щоб «не підносити ворогу снаряди», але максимально чесними й згуртованими. І не мовчати!
Не повинно бути так, щоб «своїм закон, а опонентам — покарання».
Не може декларуватися «єдність», а реально робитися кроки на розʼєднання суспільства, всього народу.
Без внутрішніх запобіжників збереження демократії — суспільство в Україні приречене!
Менша авторитарна країна ніколи не переможе більшу.
Але так не буде! Україна не стане авторитарною поліцейською державою. Доказано новітньою історією України!
