Бачу багато кому не сподобався мій песимістичний сценарій. Причому настільки, що мене навіть почали звинувачувати в зраді.
Ну звичайно. Це я у всьому винен.
Не ті хто цілий рік кормили суспільство обіцянками про швидку перемогу.
Не ті хто переконував суспільство в переможному весняному контрнаступі
Не ті хто говорив що Росія збанкрутує, про виснаження її запасів зброї.
Не ті хто сміявся з мобілізації в РФ і переналаштування економіки на воєнні рейки.
Не ті хто не міг передбачити Бахмут.
Не ті хто робив ставку виключно на західну воєнну підтримку.
Не ті хто під грифом секретності у воєнний час приховували свою нездатність організувати виробництво зброї.
Не ті хто не зміг налагодити виробництво найпростішої зброї, як міномети чи снаряди.
Не ті хто не зміг укріпити лінію оборони.
І знаєте. Насправді нема нічого поганого в тому, щоб вірити в щось хороше.
Проблема тільки в тому, що коли ви не думаєте про погані сценарії, то ви ніяк до них не готуєтесь. Якщо важко зрозуміти мою логіку, то поясню на простішому прикладі. Коли ви живете сьогоднішнім днем, але не думаєте про погані сценарії завтра і тим більше не прораховуєте ваші ресурси на чорний день, то майбутнє вас може жорстко покарати. Нашу країну вже майбутнє покарало, але видно що висновків ніхто не зробив.
Вже більше року я лише тільки і роблю, що пишу при необхідність збільшення зброї.
Причому не просто пишу і критикую, а роблю конструктивні пропозиції. Які інструменти можна використовувати. Як покращити ефективність. Як налагодити координацію. Причому кожну свою пропозицію я підкріплюю реальними прикладами як це робилось в інших країнах. Пропоную як це можна зробити в нас.
Взагалі, без перебільшення можу сказати, що в Україні мало економістів які знають про воєнну економіку так багато як я. І тому, враховуючи свої знання я можу адекватно оцінювати чи щось робиться в цьому напрямку чи ні.
Якщо хтось думає що я не розумію про що кажу і знає питання краще мене - welcome до професійної дискусії. Підкреслюю - професійної! Бо дискутувати з людьми, які не розуміють суті питання в мене нема бажання взагалі.
І що я бачу в результаті. Коли на підставі своїх знань я бачу неефективність української економіки у воєнний час і роблю певні висновки про можливі результати війни, то мій пост сприймають як зраду. Причому критикують навіть ті, хто ще вчора лайкав мої пости.
А що ви лайкали тоді? Коли ви лайкаєте, ви хоч розумієте про що я пишу? Бачу що ні…
