The Washington Post видав великий текст у двох частинах про наступ українських Сил оборони. Праця вийшла дійсно монументальна за обсягом роботи і опрацьованих джерел. Оцінки, а також деякі факти викладені у матеріалі залишу при собі. Тим не менш, на сьогодні цей матеріал найбільш ґрунтовний серед тих, що були присвячені «контрнаступу».
Основні висновки першої частини:
● Українські, американські та британські військові провели вісім великих штабних ігор, перед тим як скласти план кампанії. Але Вашингтон неправильно розрахував можливості українських сил за короткий проміжок часу перетворитися на бойові сили західного зразка. Ще один прорахунок – не надання авіації, другого за важливістю компонента для проведення штурмових дій.
● Офіційні особи США та України часом різко розходилися щодо стратегії, тактики та часу наступу. Пентагон хотів, щоб штурм почався в середині квітня, щоб не дати Росії продовжувати зміцнювати свою оборону. Українці вагалися, наполягаючи, що вони не готові йти в наступ без додаткової зброї та підготовки.
● Військові чиновники США були впевнені, що лобова атака з тією зброєю що була надана навесні, має всі шанси на успіх. Моделювання показало, що в найкращому випадку вийти до Азовського моря та відрізати російські війська на півдні можна за 60-90 днів.
● США виступали за акцентований наступ, в той час як керівництво України вважало, що її сили повинні атакувати в трьох різних точках: йти на Мелітополь та Бердянськ, а також в районі Бахмуту.
● Розвідувальне співтовариство США мало гірший, ніж американські військові, прогноз – 50/50 що наступ буде успішним. Він грунтувався на аналізі багаторівневої оборони, яку Росія створила протягом зими та весни.
● Багато хто в Україні та на Заході недооцінив здатність Росії відновлюватися після катастроф на полі бою та використовувати свої багаторічні переваги: живу силу, міни та готовність жертвувати життями в такому масштабі, який можуть витримати небагато країн.
● З наближенням очікуваного початку наступу українські військові чиновники побоювалися, що вони зазнають катастрофічних втрат, тоді як американські чиновники вважали, що втрати від затяжного протистояння зрештою будуть вищими, ніж втрати від лобового, концентрованого наступу.
Основні висновки другої частини тексту The Washington Post:
● Сімдесят відсотків військовослужбовців однієї з бригад, які ведуть контрнаступ і оснащені новітньою західною зброєю, вступили в бій без бойового досвіду.
● Невдачі України на полі бою призвели до розбіжностей зі Сполученими Штатами щодо того, як найкраще пробити глибоку російську оборону.
● Кожна сторона звинувачувала іншу в помилках або прорахунках. Військові чиновники США прийшли до висновку, що Україна не виконувала базові елементи військової тактики, включаючи використання наземної розвідки для визначення щільності мінних полів. Українські офіційні особи заявили, що американці не розуміють, як ударні дрони та інші технології змінили поле бою і що те, чому навчали українських бійців: а) не відповідало бойовим реаліям; б) потребувало адаптації знань безпосередньо під час бою.
