Тепер стає очевидним слабкість «плану А» президента Зеленського, який незмінно діє і по цей час – «ми воюємо, але за війну відповідають союзники, які мають взяти на себе більшість всіх воєнних витрат».
«План Б», опора й інноваційна стратегія перетворення України на воєнну фортецю з надійною внутрішньою політекономічною системою взаємодії українців, так і не створена.
Влада помилково глибоко дистанціювалася від суспільства і все більше і більше рухається в сторону непередбачуваної кризи.
Найгірше, – з армією і патріотичним мілітарним середовищем. Після практично тотальної корупції у міністерстві оборони Рєзнікова, черговою точкою кипіння стала оборудка із виробництвом неякісних і непридатних для використання 100 тисяч основних 122 мм мін ціною у 28 млрд.
Вертикаль влади серйозно поламана і полагодити її можуть лише рішучі дії президента. Можливо він розуміє, що розгром системи стримування і противаг, зневага до Конституції й законів, анархія у правовій системі, яка втратила інтерес до захисту прав і свобод громадян, демотивують українців приєднатися до будь-яких ініціатив глави держави.
Президент є відповідальним за існуючий і майбутній результат війни. Так думає 58% його виборців.
Всі розуміють, що він приймає основні рішення воювати в Курській області, не пояснюючи реальних мотивів, планує будівництво фортифікацій і впливає на проведення оборонних операцій, які не витримують штурмів російської піхоти.
Не главком Сирський, від якого вимагають бути відповідальним лише 33% і міністр оборони Умеров, якому вірять лише 10%, що він може вплинути на розвиток подій війни.
США і Європа все більше зосереджується на побудові власних оборонних можливостей протистояння Росії. Польща будує «східний щит» на кордоні з Україною, США розгортають систему знищення МБР з космосу у два ешелони – SBIRS.
Вони фактично завершили стратегічний план з розростання в Європі мультидоменних оперативних груп своїх сухопутних військ, одна з яких буде розгорнута в Німеччині. З томагавками, ЗРК SM-6 та гіперзвуковими ракетами нового покоління.
Росія розгортає своє супутникове угруповання, яке вже нараховує 290 космічних апаратів, в основному воєнного призначення і виробництво ракет мультисередньої дальності, які буде продовжувати випробовувати в Україні.
Час висихає і летить в невідомість, як останнє листя за вікном. Сонце ховається від люті війни у свій невідомий вирій. Небо із крихкої слюди, з якої сиплеться холодний сніг із важкою водою. Від зеніток, ракет і деренчащих шахедів вібрують стомлені шибки. У пічці потріскують вишневі й черешневі поліна. Пахне теплом. Надія гріється в ньому, а розум біжить, біжить, біжить…
