Трамп відмахнувся від звинувачень Росії в допомозі Ірану. І на цьому фоні частково зняв санкції на російську нафту. З великою долею імовірності ми можемо говорити, що маємо чергове потепління стосунків з Росією, яку вчергове в Білому домі розглядають як союзницю перед переговорами з Китаєм
1. Для розуміння всіх процесів потрібно почати з головних мотивів. А в США вони залишаються незмінними: отримати контроль над логістикою та ціноутворенням на світову нафту плюс максимально заробляти на ЄС. Все це вкрай важливо Трампу для отримання козирів для переговорів з Китаєм і подальшим встановленням правил гри світової торгівлі, вигідних для США.
2. Зараз складається ситуація, коли проблемою є не лише ціна на нафту, але й наявність цієї самої нафти. Затягування війни може спричинити суттєвий дефіцит нафти в світі. І найсуттєвіші проблеми через цей дефіцит можуть виникнути в Китаї та ЄС.
3. США доволі активно демонструють, що почали підготовку до наземної операції разом з союзниками (перш за все Туреччиною та Азербайджаном). Проте, поки в Вашингтоні, схоже все ще продовжують вірити в зміну (розворот) режиму, який дозволить отримати контроль над нафтогазовим комплексом без наземної операції.
4. На цьому фоні, потепління стосунків Росія - США- це не зовсім про Іран. Це про гру Вашингтона в Європі та Китаї. А ми, на жаль, не є частиною цієї гри. Розрахунок простий - Китай змушений буде йти на поступки американцям, а ЄС буде змушений частково повертатися до духу Анкориджа. Звичайно, життя вноситиме свої корективи, але вихідна точка саме така.
5. У мене складається враження, що у нас мало хто задумується над тим, що Іран змінює (процес запущено і він триває) світові правила гри. І нам потрібно думати, як виживати в цих нових вводних
