За даними Детектор медіа, за рік війни в українських ЗМІ зросла частка лексики й матеріалів, де мають місце стигматизація й дискримінація певних категорій українців.
Частка наших співвітчизників, які відчули упереджене ставлення за політичними й ідеологічними переконаннями, зросла за рік з 47% до 63%; за національністю чи расою — з 27% до 44%, за статтю та віком — з 24% до 46%.
Це, безумовно, можна пояснити й тим, що всі ми стали чутливішими до речей, які рік тому не здавалися нам такими болісними, образливими, неприйнятними.
Але правда й у тому, що цей час став для нас випробовуванням на емпатію, єдність і цивілізованість, і далеко не всі склали цей іспит успішно.
Мудра формула однієї нобелівської лавреатки, що будь-яка війна, навіть справедлива, завжди ввергає суспільство у вир дикунства, непомітно, але невпинно спрацьовує...
Війна не тільки не робить людину добрішою. Вона не робіть її чистішою, шляхетнішою й справедливішою, як би нам не хотілося в це вірити. Усі ті якості набуті нами в мирні часи, і непогано було б їх зберегти до перемоги.
Як вчив один психолог (чи психологиня) : якщо не маєш снаги бути добрим, то хоча б спробуй зіграти роль доброї людини - може статися, зрештою, нею станеш ...
