Тижнів зо два країна живе новою панацеєю. Сергій Рахманін, оприлюднивши план фракції Голос по уникненню «капітуляції», послався на досвід німців та корейців.
Мовляв: і ті, й інші були штучно розділені, але "заморозка" конфліктів допомогла західним німцям і південним корейцям не тільки вижити, але й добитися немислимих економічних успіхів.
Все вірно. Але щоби перевести нашу війну в ситуацію ФРН-НДР чи РК -КНДР треба віддавати собі звіт, що це потягне, як мінімум один фатальний наслідок.
А саме - глибока «заморозка» конфлікту рано чи пізно призведе до повзучого міжнародного визнання квазі-республік.
Адже Східну Німеччину, як маріонетку СРСР, теж спочатку ніхто окрім тієї ж СРСР не визнавав. У ФРН існувала навіть так звана "доктрина Гальштейна", відповідно до якої Західна Німеччина вважалася єдиною державою, яка може репрезентувати німецький народ. І Бонн грозився одразу розірвати дипвідносини з будь-якою країною, яка визнає комуністичну НДР.
Років з 10 ця доктрина спрацьовувала. Однак накручувана Совєтами Східна Німеччина шукала шляхів до визнання. Вальтер Ульбріхт, побудувавши в 1960 році Берлінську стіну, одночасно заявив, що навпаки, тільки НДР має право представляти на міжнародній арені німецьку націю, а не "маріонетка Вашингтона - ФРН".
Коли розділу Німеччини минуло років 20, з існуванням двох держав потихеньку змирилися. Спочатку НДР визнали всі соціалістичні країни. І санкції з боку ФРН на це були доволі мляві. "Вони не могли не визнати НДР, бо на них тиснув СРСР", - цілком резонно пояснили в Бонні.
Потім, після того, як Східна Німеччина підтримала арабські країни в Шестиденній війні з Ізраїлем, уряди цих держав один за одним теж визнали НДР. За ними - країни Південно-східної Азії та Африки, зрештою, багато держав так званого Третього світу.
У свою чергу східнонімецькі фірми почали відкривати численні представництва в країнах Західної Європи, а потім НДР - свої державні торгові представництва - і з цим уряд ФРН теж не міг нічого поробити: бізнес - є бізнес.
Нарешті, у 1969 році , прийшовши на посаду канцлера Німеччини Віллі Брандт фактично визнав легітимність НДР, підкресливши, що " обидві німецькі держави не можуть бути «іноземними» одна щодо одної"....
…"держави..."
Життя у "заморозці" не було вельми радісним для Західної Німеччини (а особливо для Західного Берліну). СРСР разом із східними німцями постійно влаштовувало продовольчі блокади й збройні провокації. У 1960 році через Берлінську кризу росіяни ледь не влаштували атомне бомбардування ФРН, поставивши світ на межу нової світової війни.
На початку 80-х років мені тричі довелося побувати в НДР і кожного разу не полишало відчуття, що східні німці весь час готуються до війни зі своїми «братами» із Західної Німеччини.
Всі чоловіки працездатного віку були розписані по ротах, батальонах і полках, і один з робочих днів тижня повністю присвячували військовій підготовці у складі цих підрозділів.
Берлінські "товариші" по секрету говорили, що неподалік від Бранденбурзьких воріт на території Східного Берліну, в підземних ангарах чекала наказу на наступ тисяча радянських танків, екіпажі яких день і ніч позмінно чергували біля бронемашин.
Армія Східної Німеччини на той час вважалася однією з найбільш потужних і дисциплінованих у Варшавському договорі. І - жорстоких, що особливо проявилося під час придушення Празької весни 1968 року.
Чисельність її на середину 80-х років складала 120 тисяч багнетів. Додамо сюди 500-тисячну Групу радянських військ в Німеччині з майже 8 тисячами танків ...
Якби не Горбачов з перебудовою (майже неймовірна флуктуація в ентропійній історії Російської імперії), німці б і зараз жили під дамокловим мечем смертельної небезпеки з боку "братньої німецької держави".
...Так само тривалий час світ не визнавав і Північну Корею. Керівники якої, втім, зовсім не хотіли жити відокремленою державою, а навпаки намагалися об`єднатися з "братами-корейцями" – під променями животворного вчення "чучхе".
Так само, як і Східній Німеччин,і Північній Кореї довелося майже 20 років чекати визнання у світі. У 60-70-х її визнали країни Третього світу. А у 80-90-х, особливо після розпаду СРСР, вона стала шукати контактів з західною цивілізацією. І досить успішно. На сьогодні КНДР визнана 160 країнами світу і має посольства у 50 державах.
Час наче б то мав загоїти рани війни 1953 року. Та ні. У 2013 році Кім Чен Ин в односторонньому порядку розірвав договір про ненапад з Південною Кореєю, та анулював угоду про денуклеаризацію півострова. Сьогодні Кім має водневу бомбу і балістичні ракети, кадрову армію чисельністю в півтора мільйона чоловік, 4 млн. резервістів та, за необхідності, неміряну кількість китайських добровольців.
Здавалося б, і Східна Німеччина і Північна Корея економічно (були чи є) значно слабші за своїх демократичних конкурентів. Тоталітарна ідеологія вела народи до жебрацтва, голоду, зневіри й глибокого почуття несправедливості.
Але зневіра і несправедливість породжують заздрощі й ненависть до тих, хто живе заможніше. А голодні солдати краще воюють.
...Заморозивши ОРДЛО, ми через 20 років отримаємо поряд з собою дві карликових держави, які втім уже будуть визнані частиною світу. Злидарські, але з величезними арміями озброєних до зубів заздрісників і ненависників. І можливо навіть з ядерними бомбами і балістичними ракетами. Але мир уже якось до цього призвичається.
Чи хочемо ми такого? А іншого "заморозка" не обіцяє...
