Українці живуть не логікою. І це дуже легко довести. Беремо останнє соцдослідження «Оцінка ситуації в країні» від Центру Разумкова. Замовник дослідження – USAID, це дає підстави сподіватися на об’єктивність. Дивимося цифри.
Отже. Володимиру Зеленському, згідно опитування довіряють 53,8% населення. Запам’ятаємо. Але водночас. Андрію Єрмаку довірють лише 19,5%. Як? Вже навіть УП пише, що Єрмак – сірий кардинал Зеленського. Водночас. Довіра до прем’єра Шмигаля 27,1%. Як? Він же призначений Зеленським! Дослідження перелічило низку депутатів ВР від «Слуги народу» - Арахамію, Безуглу, Верещук, Гетманцева. Жодному з них не довіряє більше 30% українців. Як? Це ж найбільш відомі депутати президентської монобільшості!
Українці незадоволені своїм рівнем життя. Свій рівень добробуту більшість українців (74,1%) оцінює в діапазоні від «не погано – не добре» до «дуже погано». Можна звісно сказати що війна і тому от так. Але водночас можна пригадати хто бив байдики замість готувати оборону після попередження особисто від голови ЦРУ, і хто за кілька днів до вторгнення розповідав українцям про «травневі шашлики».
Ба-більше. Згідно дослідженню, Володимиру Зеленському довіряють 53,8%, а президенту України – 50,6%. Доречне питання, 3,5% українців досі не в курсі, що президента України – це і є Володимир Зеленський? Це нагадує совковий анекдот, коли в часи Брежнєва приходить в Кремль телеграма «Негайно пришліть ешелон горілки – народ протверезів і питає де цар».
Як все це поєднати до купи? Та дуже просто. Просто треба зрозуміти, що українці логікою не керуються. Точніше керуються, але у незначній мірі. Якщо на те пішло, то людина взагалі керуються значною мірою не логікою, але то окрема велика тема.
Чим же керуються українці? Почуттями. У першу чергу – любов’ю та ненавистю. Я розумію, що більшості моїх читачів пласкі жарти ЗЕ не заходили ніколи, і їм буде дико читати те що я напишу. Але. Українці все ще люблять Зеленського.
Зеленський – це людина яка роками приносила їм сміх і радість. Милуючись на екрані Зеленським і його Кварталом, українці роками відпочивали від поточних складнощів життя. Трохи дурашливий, інфантильний але добрий і веселий – цей, втілений Зеленським образ дуже близький українцям. Так, цей образ далекий від цинічного і експансивного реального Володимира Зеленського. Але ж показували українцям образ. Чимало прихильників Зеленського ще й зараз на його місце ставлять себе. Мовляв «так у нього не виходить, але ж він не політик – а там у владі натовпи вовків, які роками нас грабували». Я нагадаю, тезу «вони там всі однакові, треба людину не з системи» демократичні ЗМІ транслювали ще у часи Ющенка. Зеленський її осідлав.
Чому важко говорити з прихильниками ЗЕ? А ви спробуйте прийти до закоханого знайомця (або знайомої) і розказати що його предмет обожнювання його не вартий, бо вона (або він) зловживає алкоголем, погана господиня і взагалі вареники варити не вміє. Вам повірять? Ні, вас виставлять з дому і ви станете ворогом. Почуття сильніші за логіку. Проте.
Всі ми гарно знаємо, що почуття не бувають вічні. Почуття які завдають болю, згодом набридають. Зеленський не виняток. Пригадаємо, наприкінці 2021 р. рівень довіри до Зеленського бахнувся до 32,6%. Війна дала йому друге дихання. Нині все повторюється – за рік рівень довіри до ЗЕ впав на 31%. І падатиме далі. Сміх і радість Зеленський дарувати більше не здатний, тепер українці смакують зростанням тарифів, зростанням цін, подорожчанням пального та мобілізацією. І сидінням без світла, звісно. Ще й невизначеністю попереду.
Що робить людина, яку замучив її поточний партнер? Вона або знаходить собі новий об’єкт обожнювання. Або коли її дістане об’єкт нинішній, вона іде до об’єкту обожнювання попереднього і просить його про допомогу. Знайома ситуація?
Справа часу. Любов – надто тендітна матерія.
