Самий страшний час цієї війни, то були перші дні. Коли всі злякалися. Злякалися всі без винятку. І військові теж. Злякалися невідомості. Бо ніхто не знав, як це воно буде, коли піде танкова бригада (другої армії світу) при підтримці авіації, зробивши перед цим артилерійську підготовку та ракетні удари. Ніхто з нас не знав, що і як буде. Ніхто з нас не був до цього готовий. Бо сьогодні я знаю, як це, коли над тобою проноситься "сушка" і заходить на розворот. А тоді не знав. Коли на Холодногірській прямо над моєю машиною з літака посипалися бомби, я не знав що ціль то танкове училище. А ще тоді я не знав, як горить ворожа техніка підбита з коротких дистанцій. Бо тоді я не знав, як я сам особисто поведу себе в тій чи іншій ситуації. Це зараз я знаю, що стан мого організму від мене не залежить, коли сушка наді мною. Кожна клітина клякне, коліні стають ватні, а в роті якийсь присмак металу з якоюсь хімією. І таке буде завжди. Це реакція організму. Перші дні були вирішальні. Перші дні вирішили подальший хід війни та зруйнували плани на "маленькую пабедоносную вайну". І це зробили люди, які були налякані, але робили те що треба. Робили те що від них залежить для відсічі. Однозначно та категорично. Це робили військові, які теж не мали такого досвіду. Всім було лячно. Всім було невідомо.
Але люди прийняли рішення битися і билися. Я не знаю хто і як готувався до війни. Але я знаю, що 18 лютого група рекогносцировки 93 бригади працювала на сумському напрямку. І бійці 93 бригади вступили в бій з першого дня.
Військові робили все що могли. і зробили це.
Те ж саме робили цивільні. Не чекали - "а шо там Кієв". А ставали, брали в руки зброю, лізли в ютуб та гугл, вчилися і зразу на своїх автівках їхали палити наволоч.
Я не знаю, як було в інших містах. Але в Харкові ніхто не довіряв Тєрєхову. Він просто не давав жодного приводу для доври. Бо ми всі були впевнені, що міська влада скоріше проросійська, ніж проукраїнська. На нього ніхто не мав надії. Всі були впевнені що в кращому випадку він буде нічого не робити. Ми всі розуміли, що в кращому випадку, то буде нейтральна позиція, в гіршому він буде готувати здачу. Все робилося з розумінням того, що ми будемо битися і розраховувати нам нема особливо на кого. Крім ЗСУ. І так, всі були розгублені і налякані. Була навіть спроба головного чекіста області відсторонити Тєрехова та Сінегубова від влади та вдягти кайданки. Теж ще питаннячко, що там була за мотивація. При чому головний чекіст рулив процесами по телефону з безпечної відстані. Так, він навіть когось координував, та давав наводки на кинуту зброю в райвідділах. Але по телефону. Здалеку.
А в місті центр прийняття рішень та відповідальності був у військових. У командувача оборони та у начальника гарнізону. Це зараз цей чєкіст розповідає, як він героїчно вмовив главкома не відправляти 92 бригаду в зону ООС. Але повторю те що бачив своїми очами - 18-19 лютого офіцери 93 бригади проводили рекогносцировку під Харковом. І саме там втримали ворога який майже півтора місяці намагався розрубати оборону, відсікти Харків від Києва, та охопивши місто піти на місто Дніпро.
В перший день другої війни бійці 93 бригади вже били ворога на даючи йому обійти Харків та піти на Дніпро. З засідок та майже з колес при вигрузці. А перша велика колона росіян на сумському напрямку була розмотана 26 лютого. Це було те угруповання яке повинне було відрізати Харків по Київській трасі, та піти на Дніпро по Симферопольскій. 26 лютого.
То вже потім, міська влада Харкова здивує нас кипучою діяльністю, та комунальним "спєцназом". То вже буде потім. Так, ми пам'ятаємо всі заяви та спроби всидіти на двох стільцях та сподобатися (на всякий випадок) всім. Але ми знаємо, що міська влада займається інфраструктурою міста, квітами, розбором розрушених будівель, відселяє людей з потерпілих районів і таке інше. Але ніколи не розповідає як ЗСУ требу воювати, а МО працювати.
Саме тому для мене був шок, що я бачу коментарі мера Дніпра де він в унісон з одним "журналістом" розповідає, як все робиться в МО та ЗСУ не правильно, а потім мені скидають відео, де він чекає "шотамкієв". Розумієте в чому різниця?
Ніхто на має морального права розкривати пащаку та повчати ЗСУ, як і що треба робити, якщо з перших годин не був задіяний у боях чи управлінні оборони. Ніхто. Це просто лицемірство та брехня, розповідати про патріотизм, грати патріота, а потім злитися і замість того щоб категорично сказати - "ми будемо битися і тримати місто за всяку ціну", сидіти и варнякати "всьо рєшаєтся в Кієве, нас бамбіть не будут". Звісно бля не будуть, бо 93 бригада в саме цей час вже палить колону, яка йде на Дніпро. А цивільні з Харкова на своїх автівках носяться фактично по тилам російських військ, та коригують роботу артилерії, при можливості блокуючи техніку та знищуючи її тим, що наколядували у військових та натрофеїли. Звісно не будуть брати Дніпро, бо нема чим. Бо все залишилося тут. Під Харковом.
А потім через три місяці вистачає наглості відкривати ротяку на ЗСУ та МО, що вони не ефективно воюють?
Та похуй що ви там копаєте зараз, та яку оборону будуєте. В перші години і дні ви були готові злити Дніпро. Просто сука, злити окупантам.
Хоча тисячі патріотів з Дніпра були готові і готові зараз боронити місто. І довіряли тим хто лицемірно не збирався битися за Україну, а очікував як все закінчиться в Києві. Це просто зрада всіх тих, хто готовий і зараз боронити свою землю, своє місто.
І тут мені в коменти приходять люди з Дніпра з подивом - "ашотакоє, ашонітак"? Все блядь не так. Після Маріуполя, який показав, як треба боронити свою землю, ще в когось є питання, а шо не так? Вас всіх, Дніпрян, були готові покласти під окупацію. Вас всіх були (а може і зараз, а не тільки в минулому) готові передати під прапор росії, чи «новоросії».
Я ще раз наголошую і підкреслюю. Ні одна людина, яка злилась в перші години та перші дні вторгнення, не має морального права критикувати та обговорювати дії ЗСУ. Якщо Дніпрянам подобається така влада, то їх справа. Квіточки, тепломережі, асфальт, отовсьо. Але хай всі ті гасконці, та медіашлюхи закриють свої ротяки в сторону тих хто втримав країну в перші дні.
Просто не мають капітулянти ніякого права щось криво казати на тих хто зупинив навалу в перші дні, та робить це сьогодні. І буде це робити до перемоги. Ніякого права. Ніколи. Ні за три місяці, ні за рік. Все.
Я більше не хочу на цю тему нічого казати. Дуже гидко. Я більше не збираюсь це пережовувати. Якщо звісно, капітулянти не почнуть знову щось «накидувати» на військове керівництво.
