В 2005, після Помаранчевої революції, Левада-центр провів у РФ опитування, скільки відсотків росіян готові вийти на протести проти влади й з якої причини. Виявилося - більше половини та через погіршення матеріального становища. Я тоді тицяв усім цими результатами, показуючи, що українці вийшли на Майдан через порушення конституційного права вибору, а московити здатні протестувати лише через ковбасу. Втім, у даному разі просив би звернути увагу на інше - вони ще цілком здатні були масово протестувати.
За пару років до того, під час чеченських воєн, російські матері не просто наважувалися піднімати голос проти політики свого уряду, а й їздили в Чечню звільняти своїх синів - що, погодьтеся, потребує неабиякої сміливості.
А тепер подивіться, що ми маємо сьогодні. В них уже різко погіршився рівень життя, їх позбавили маси звичних для сучасної людини прав - а вони покірно мовчать. Матері нещасних солдат, яких відправили в українську м‘ясорубку, не лише не протестують, а навіть не вірять словам власних синів, коли ті телефонують з України, рабськи пристаючи на версії офіційної пропаганди. За зовсім короткий період (10-15 років) цей народ позбавили не просто елементарної гідності, а навіть нормальних людських інстинктів.
До чого це я? А до тупого «не на часі». Так, влаштовувати гучні розборки з приводу того, чому провалена підготовка до війни, й справді варто вже після перемоги. Не впевнений, наскільки потрібна зараз критика різних невдач і факапів влади в організації нашого воєнного життя. Тому, переважно, на ці теми й мовчу.
Але якою-такою військовою необхідністю виправдана повна узурпація телевізійного простору, коли всі проросійські канали давно закриті? Якими-такими потребами оборони можна пояснити безупинні ролики про видатного політика сучасності Зеленського? Що, крім цинізму та дешевого популізму, зумовило безперервні ефіри його опівських холуїв?
Так от, я вже слідкував один раз, як один народ за поребриком крок за кроком перетворювали на безправне бидло, позбавивши спочатку права на альтернативну думку, а далі - і всіх решти демократичних прав. І не збираюся ризикувати цим у нас, навіть якщо ризик поки що виглядає невисоким. А кому боротьба за збереження демократичних прав і проти зловживань влади «не на часі», просто тихо збирає свої манатки й іде нахуй з моєї стіни. Без дискусій
