І це при тому, що політична кар'єра самого Цзяна розпочалася саме з придушення протестів – на площі Тяньаньмень у 1989 році. Саме під час цих протестів з посади був зміщений генеральний секретар ЦК КПК Чжао Цзиян, який підтримав політичні реформи, а на посаду керівника партії був обраний Цзян Цземінь, якому через чотири роки - небувалий тоді прецедент в історії Китаю - вдалося стати ще й головою КНР.
Сучасний Китай – дітище Цзян Цземіня та його прихильності до "жорсткої лінії", у цьому підході Цзян є справжнім соратником патріарха китайських комуністів Ден Сяопіна. "Ліберальне десятиліття" Ху Цзіньтао завершилося поразкою його угруповання. Нинішній очільник Китаю Сі Цзіньпін насправді є наступником Цзян Цземіня, а не Ху Цзіньтао. Звідси прагнення до особистої абсолютної влади та жорсткий підхід до питання Тайваню. Саме тому смерть Цзян Цземіня відбувається на тлі протестів. Це не збіг, це закономірність.
