Те, що Країна перетворилася на Квартал, вплинуло так чи інакше на нас всіх. Ви помітили, що ми до слів та дій артистів та спортсменів стали відноситися серйозніше, ніж до слів та дій політиків? Тобто, від перших ми чогось ще очікуємо, а від других вже нічого. Нажаль!
Так сталося, що я раптово став свідком виступу зеленського на Генеральній Асамблеї ООН, коли трансляція йшла наживо. Було соромно!
ПреЗедент почав виступ з замаха на свого першого помічника, як реакцію на реформи (сам же Шефір каже, що я тут ні до чого, я тут кварталом займаюся). Цей виступ мені показався настільки довгим, що я просто не міг дочекатися, коли цей весь сором закінчиться, бо противно було чути, як він повчав інші країни, як треба розподіляти вакцину та взагалі боротися з COVID-19. Тобто, президент країни, яка розпродала всі маски, де опозиція купувала для лікарень кисневі концентратори, а провладний міністр купував собі куртку за декілька тисяч доларів, вчив уму-розуму інші країні.
Я слухав, і в мене було відчуття, що ось-ось, хтось зупинить його та скаже: «Володимир Олександровичу, ми не дивилися ваші серіали. Можна, будь ласка, по суті!»
Ось, де в нас проблема!
Я запитав сина, як він ставиться до перемоги Усіка.
- Дивись простіше на цю ситуацію, - відповів син,- тепер тобі не треба хвилюватися, нервувати, ти спокійно дивишся бокс. Програв Усік – ти кажеш: «Так тобі і треба малорос», виграв Усік - ти кажеш: «Козацькому роду нема переводу».
- Та і є
Діти мудріше за нас...
