Поки українці власною кров’ю захищають державу від російської агресії, всередині її силового апарату розкривається система, в якій генеральські погони, державні посвідчення, оперативна інформація та правоохоронні повноваження могли стати товаром для організованої злочинності. Операція НАБУ «Карфаген» оголила не просто корупцію. Вона поставила питання про кримінальне проникнення в саму архітектуру національної безпеки.
Ще 28 грудня 2023 року СБУ офіційно повідомила, що російська злочинна організація «Хімпром» із 2014 року діяла в Україні за координації спецслужб РФ. Тобто про російське походження, масштаби й загрозу цієї мережі державі було відомо роками. А в листопаді 2026-го НАБУ оприлюднило матеріали про ймовірне прикриття цього кримінального середовища високопосадовцями українських силових структур.
У центрі — громадянин Росії Єгор Буркін, відомий як «Мексиканець», який користувався документами на ім’я Єгора Левченка, та Андрій Осіпов на прізвисько «Кримінал». За матеріалами слідства, навколо них діяла мережа з понад 52 шахрайських колцентрів і 2700 працівників, а також кримінальні промисли, пов’язані з наркотиками, підробленням валюти, викраденнями, катуваннями та замовним насильством. За право безперешкодно працювати платили тисячі доларів щомісяця.
І одним із підозрюваних у прикритті цієї системи став генерал-майор СБУ Сергій Дука — перший заступник начальника Департаменту захисту національної державності. Абсурд, який оголює справжню глибину інституційної деградації: посадовця, відповідального за захист української державності, підозрюють у сприянні кримінальному середовищу з російським слідом.
За версією НАБУ, через службові контакти Дуки кримінальні посередники отримували доступ до центрального апарату СБУ, спеціальних перепусток, посвідчень і можливостей впливу на правоохоронні процедури. У матеріалах справи фігурує використання державних систем відеоспостереження для вистежування майбутніх жертв нападів. Під час обшуку 4 листопада, за свідченням детектива НАБУ Олександра Абакумова, Дука погрожував зброєю, знищував носії інформації, а співробітники «Альфи» намагалися його евакуювати.
Якщо ці обставини підтвердить суд, це означатиме, що держава фінансувала інструменти, які кримінал використовував проти її громадян. Народ оплачував власну безпеку, а злочинці могли купувати державну силу для його переслідування.
Показове й родинне середовище генерала. Його батько служив у СБУ, молодший брат Олександр Дука працював у спецслужбі, очолював Олешківську райдержадміністрацію та став депутатом від «Слуги народу». Журналістські розслідування встановили, що батьки дружини генерала отримали російські паспорти після окупації Херсонщини, а пов’язане з родиною господарство «Едельвейс» з’явилося в російському реєстрі. Ці обставини не встановлюють вини родичів чи самого генерала, але вимагають пояснення, як оцінювалися контррозвідувальні ризики при його допуску до найчутливіших державних повноважень.
У березні 2022 року мешканці Олешок виходили з українськими прапорами проти російських окупантів. Без зброї та державної охорони. Вони ризикували життям за Україну. Тим часом питання про відповідальність державного керівництва за підготовку оборони Херсонщини, включно з діяльністю місцевих адміністрацій, так і потребує вичерпних відповідей.
А тепер — Олександр Поклад. Колишній керівник контррозвідки, перший заступник голови СБУ, з липня 2026 року — тимчасовий очільник спецслужби. Уже 23 липня, за матеріалами слідства, Осіпов відвідав центральний апарат СБУ за сприяння Дуки. Хто санкціонував доступ? Хто перевіряв генерала? Хто контролював його контакти, службові рішення та використання державних ресурсів?
Поклад не є підозрюваним у «Карфагені», однак його відповідальність за ефективність внутрішнього контролю не зникає від того, що кримінальне провадження стосується підлеглих. Тим більше що Дука раніше брав участь у діях СБУ проти НАБУ, а тепер називає власне кримінальне переслідування помстою антикорупційного органу. Чи не перетворилася боротьба за державну безпеку на боротьбу силових угруповань за контроль, вплив і недоторканність?
І нарешті — 65 мільйонів гривень застави за Дуку, зібраних більш ніж через 1600 платежів. Журналісти повідомили про можливий примус співробітників СБУ до внесків. Захист генерала наполягає на добровільності. Але вже сама необхідність перевіряти, чи збирали підлеглі гроші на звільнення начальника під службовим тиском, показує небезпечну глибину відомчої залежності.
Зеленський уже публічно запевнив у непричетності Поклада до кримінальної мережі. Проте президентська прихильність не замінює державного контролю, а відсутність особистої кримінальної вини не звільняє від управлінської відповідальності.
Поклад повинен публічно відповісти, чому власні механізми безпеки СБУ не припинили ймовірну діяльність цієї мережі раніше, хто персонально відповідав за внутрішній контроль і які рішення ухвалено після викриття.
«Карфаген» — це випробування не одного генерала, а всієї системи державної безпеки. Якщо ворожий кримінальний капітал здатен купувати доступ до українських силових структур, то зовнішня агресія отримує внутрішнього союзника — корумпований державний апарат.
Українці не повинні гинути за владу мародерів, в якій повноваження захищати народ можуть продаватися тим, хто цей народ грабує, калічить і вбиває. Наші воїни платять здоров’я-життя та виборюють час для своєї Батьківщини, своїх сімей та майбутнього своїх дітей, а не для ще одного десятиріччя розгулу криміналу під егідою протермінованого президента
