Здавалося б, знайшов про що зараз писати. Але ніт, мої котики та зайчики, цей день - доречний привід дещо узагальнити.
Цей день був встановлений на честь 19 лютого 1986 року, коли набула сили міжнародна угода про заборону китобійного промислу. Припинилось хижацьке знищення найбільших за розміром та найрозуміниших після людини (хоч це ще як подивитись) тварин, людство попри розбіжності спільно домовилось про щось хороше та світле - якщо не робити разом якесь добро, то принаймні припинити хоча б одне очевидне зло
Втім, навіть тоді знайшлись країни, які прописали до себе винятки з угоди, і потроху пострілювали китів всі ці десятиліття. Але оскільки пострілювали потроху, то решта людства ставилась до цього досить толерантно - як до певного анахронізму, пережитку минулого, яке варто толерувати, бо ж скоро все одно саме себе вичерпає. Доіржавіють останні китобійні корита, підуть на пенсію останні китолови, і все це лишиться у музеях та підручниках історії.
Сталось інакше. Ми не помітили цього за нашими буремними подіями, але минулого року в море вперше за понад 70 років (!) вийшла нова китобійна база. Збудована за всіма технологіями 21 століття, нова суперпотужна машина із сотнею людей на борту вийшла на вбивство китів. І це не про Трампа, це про Японію.
Це яскравий приклад того, що взагалі стало трендом останніх років: нормалізація та легалізація Зла в усіх його вимірах. Отого зла, яке вже вважалось давно пережитим, подоланим та "ніколи знову".
Зло насувається на нас не лише з-за парєбріка, а віднедавна із Білого дому. Недоподолане Зло вилазить з усіх щілин, вимагає спершу реабілітації та легалізації, повернення йому статусу норми, а далі - відшкодування завданих йому збитків та повернення йому перстнів всевладдя. Ну і звісно ж - вибачень за попередню "дискримінацію", та клятви вірності і поклоніння.
Недобите і непокаране Зло завжди мститься за пережитий дискомфорт та переляк.
Трамп не задав цей тренд, він просто став вишенькою на величезному пирозі з лайна, який випікався не один рік.
Він цікавий хіба що своєю досконалістю, адже в дуже короткий термін надолужує все, що Зло втратило у Америці та з "вини" Америки - від повної нормалізації та легалізації агресивних війн та геноциду до підриву всіх багаторічних вистражданих зусиль цивілізованого світу із запобігання кліматичному колапсу.
"Дрілл, бебі, дрілл" - качай нафту, рубай бабло, поки планета не закипить від надміру парникових газів, а коли закипить - Сильні та Ексклюзивні звалять на Марс на Ілоновому гіперлупі з блек-джеком та шльондрами, а слабкі звісно ж здохнуть, бо так заведено природою
І як завжди в таких випадках - як тільки недобите та непокаране Зло повертається на трон, біля ніжок трону шикується черга охочих присягнути на вірність та спокутувати попередні "провини".
От вже десятки всесвітньо відомих компаній, які видавались символом прогресу та вітриною цивілізації, одна за одною радісно скасовують інклюзію, та стають в чергу на поновлення діяльності у рашці. Не надто схожий на крутого мужика Цукерберг постить якусь маячню про "повернення маскулінності", а з сайту НАСА прибирають інформацію про жінок - науковиць.
Давай, Сильний Маскулінний Господар, качай нафту, вирубуй останні ліси, ґвалтуй жінок, завойовуй слабших за себе, та діли їх як здобич із іншими сильними. Ну і звісно ж - стріляй китів, це ж так круто!
Нова китобійня серед океану - такий само символ Нових Дивовижних Часів, як Ілонова "зіга" чи промова Джей Ді "Некохайдиван" Венса. Це все про недоподолане минуле, яке вирвалось на свободу, і вирішило замінити собою майбутнє – і має на це шанс.
Все це стало можливим, бо Добро було надто м’яким, намагалось не знищити Зло, а якось із ним співіснувати, залишити йому «заповідники», бути до нього толерантним, та вести із ним нескінченні діалоги, намагатись ніжно перевчити та перевиховати.
Агресорів намагались умиротворити, винуватців кліматичної кризи десятиліттями жалісно просили схаменутись, заборону вбивати китів просили добровільно дотримувати. І нескінченно шукали компроміси та консенсуси…
Зло ж, як і належиться Злу, сприймало все це за дурість та слабкість, збирало сили, та чекало слушного часу.
Тепер нам всім треба вижити в ці слушні для Зла часи, пережити тріумф Темряви, і не дати йому стати остаточним. А для цього для початку слід виключити для себе будь-які варіанти «прогнутись під Зло, бо може ж тоді пожаліє?..».
Ні, не пожаліє. І хохли – трамполизи настільки ж тупі у своєму сподіванні сподобатись Злу та отримати від нього «амністію», як і малороси – путінососи. І ставитись до них та їхніх потуг слід абсолютно однаково, із зневагою, презирством, та як до зради – якщо не в юридичному сенсі, то в політичному та головне у етичному сенсі так точно.
Злу можна лише підкоритись по повній, та назавжди стати його частиною, або ж до кінця протистояти. І кінець цей може бути різним – Добро приречене на перемогу лише у казках, у реальному житті все рівно 50 на 50. Але Зло так само не зачароване, 50 на 50 то таки в обидва боки 50 на 50
І якщо ми таки переможемо – варто буде зробити висновки, і надалі не лишати Злу ніяких «рефугіумів», де воно могло б перечекати до нового шансу на рецидив. І не шукати з ним жодного компромісу.
Отаке от, мої котики та зайчики, мені в морі кити наспівали
