В черговому наклепі у вигляді версії від ніжно любимого мною проекту «Bihus.info» особисто я не побачив нічого нового. Типова бігусівська манера цинічно маніпулювати та брехати, втрачаючи береги від безкарності.
Так, Бігус збрехав, нафтопровід «Самара – Західний напрямок» не був націоналізований зразу після розвалу СРСР, його націоналізували у травні 2015 р., тобто як раз таки за президента Порошенка. РНБО тоді рекомендувала визначити органи виконавчої влади відповідальний за нафтопровід. Чому цього не сталося – питання до прем’єрів Яценюка і Гройсмана, вони обоє зараз дуже люблять розповідати про їхні неймовірні успіхи. Ба-більше, відомості постанову РНБО від травня 2015 р. фігурує в рішення РНБО від 19 лютого 2021 р. Куди вже далі?
Так, Бігуса у брехні уже звинуватив колишній гендиректор Севастопольського морського заводу Костянтин Картошин. За його словами завод був відібраний окупантами як раз за відмову зареєструватися за їхніми законами.
До курйозу дійшло. Фальшивкою і провокацією розслідування Бігуса назвав сам Віктор Медведчук. От вже кому точно нема ніякого резону щось заперечувати. «Редакція має обґрунтоване припущення, що йдеться про націоналізований окупаційною владою Криму Севастопольський морський завод» - Бігус. Я маю обґрунтоване припущення, що Бігус – меркантильний безпринципний медіа-найманець, який нещодавно пропонував свої послуги каналу «Прямий», але був посланий в принизливій формі. До речі – ходять такі чутки.
Але Бог з ним, з Бігусом. Йому запит уже прислали адвокати Петра Порошенка, хай тепер виправдовується. Звідки взагалі взялася ця історія про «трубу Медведчука», дотичність самого Медведчука до якої наразі ніхто не довів?
А почалася історія з «розслідування» програми «Схеми. Корупція в деталях» про нібито «бізнес Медведчука на скрапленому газі». Тоді ж почали поширювати байку і про «трубу Медведчука». Самі журналісти додумалися до цього, чи хтось підказав – історія мовчить. Але факт – ніхто не радів тим байкам більше за Юлію Тимошенко, яку тоді вважали конкурентом №1 чинного президента Петра Порошенка.
Зв’язок з Медведчуком для Тимошенко був прокляттям. Саме екс-однопартієць Медведчука Зінченко привіт Тимошенко до передвиборчого штабу Віктора Ющенка. Саме Медведчук організував зустріч Тимошенко з Путіним восени 2005 р., зразу після відставки ЮВТ (в Росії тоді терміново закрили справи проти Тимошенко). Саме від Медведчука до Тимошенко прийшли такі кадри як Абдулін, Сігал, Лукашук, тощо. А ще – Богдан Губський з його командою. Тощо й тощо.
Зв’язок з Медведчуком тягарем висів на Юлії Тимошенко і вона зробила те що робила завжди – звинуватила опонента в тому, в чому була винна сама. Її прибічники – підхопили.
Юлія Тимошенко вилетіла в аутсайдери політики, проте історія її пережила. Зелена команда наразі заходилася приваблювати виборця «санкціями проти Медведчука». Та чи створюють проблеми Медведчуку ті санкції?
Проти «каналів Медвдечука» впроваджено санкції за фінансування тероризму – але підозру йому не пред’явлено. Україна має всі шанси згодом платити Медведчуку за завдані збитки. І це не межа. Кум Медведчука Андрій Холодов в комітеті ВР з питань фінансів, податкової та митною політики лобіює інтереси тютюнового бізнесу та жахає торгівців пальним. Син старого соратника Медведчука, Ростислав Шурма щойно включений до керівництва «Укроборонпрому». Нарешті самого Медведчука за звинуваченням в державні зраді «нечувано принизили» аж цілим «палацовим арештом». Ми б все це обговорювали – якби не «розслідування» Бігуса.
І знаєте. На місці Петра Порошенка я Бігусу зараз ще й доплачував би. До виборів – далеко. ЗЕкоманда розвернула проти Петра Порошенка просто неймовірну кампанію антипіару, але результат її виявиться протилежним очікуваному. Потоки звинувачень на тлі жодних претензій до Порошенка з боку закону, виборцям невдовзі просто набриднуть. Вони перестануть їм вірити. І звинувачувати Порошенка втратить всілякий сенс.
